На Калущині вшанували героїв УПА Про це повідомив у соцмережі істоиик, в. о. старости Старого та Середнього Угриновів Тарас Федорів, інформують "Вікна".
Богдан Бандера (04.04.1919 — 11.03.1944). Член ОУН. Навчався у Стрийській гімназії, з якої його відрахували за націоналістичні настрої. Вступив до Рогатинської гімназії. Згодом продовжив навчання у Стрию. Від листопада 1939 був у підпіллі, переховувався в селах Калуського та Стрийського районів. Через переслідування НКВС у 1940 році змушений тікати до Угорщини, звідки перебрався до Засяння. Нелегально перейшовши радянський кордон, майже рік навчався у Холмській українській гімназії. У червні 1941року вирушив на східні терени України встановлювати українську владу. Загинув у селі Піски на Миколаївщині. Був наймолодшим з братів Степана Бандери.
Богдан Бандера — ліворуч
Михайло Оленюк («Олег»; 21.10.1919 — 17.05.1945, с. Гостів, Тлумацький район) — командир сотні УПА «Залізні».
Народився в селянській сім’ї: батько Василь, мати Марія, з дому — Турчиняк. У 1930 році закінчив народну школу в рідному селі, ще 2 роки продовжував навчання в Калуші. Далі проживав у селі Ягольниця в о. Володимира Антоновича, в багатій бібліотеці якого займався самоосвітою. В 1936 р. повернувся у рідне село. Був активним просвітянином і учасником спортивного товариства «Луг». Після радянської окупації Західної України в 1939 році нелегально перейшов на територію Генерал-губернаторства, проходив військовий вишкіл ОУН в місті Кракові. В 1941-1943 роках служив в Українській допоміжній поліції. З 1943 року — в УНС, де виконував функції інструктора-вишкільника. З осені 1943 року — в сотні «Змії» командира «Різуна», в січні-березні 1944 року — політвиховник сотні, згодом — чотовий четвертої чоти. Навесні 1944 року направлений у старшинську школу «Олені-1», яку закінчив у званні булавного. Влітку цього ж року призначений чотовим сотні «Месники» ТВ-22 «Чорний ліс», а з жовтня очолив новосформовану сотню «Залізні» куреня «Смертоносці» та був підвищений до звання старший булавний. В лютому 1945 року сотня ввійшла до складу куреня «Дзвони». 15 квітня 1945 року Михайло Оленюк був підвищений до звання хорунжого, а вже наприкінці місяця сотня повернена до складу куреня «Смертоносці». Важко поранений у бою з відділами НКВС в Гуковому лісі біля села Гостів Тлумацького району. Щоб не потрапити живим у полон, дострелив себе. Похований 18 травня 1945 року на місцевому сільському цвинтарі.
