Всього прозвучало п’ять історій від мешканців міста. Ганна Дмитрик живе у Бурштині все життя, тут пізнала особисті втрати та бачила, як розвивається місто протягом десятиліть. Федір Наритник та Марія Хованець перебули буремні роки німецької окупації та радянського терору, воювали в ОУН, інформують "Вікна" з посиланням на Івано-Франківську обласну організацію "Молода Просвіта".
«Я народилася 1928 року в Бурштині. У 14 років вже вступила в ОУН, мене відправили на курси медсестер. Потім пішла в сотню «Гайдамаки», де виконувала роботу зв’язкової та лікаря. Діти пішли по моїх слідах: син — полковник, воює за Україну. А донька стала лікарем», — розповіла Марія Хованець.
Петра Хом’яка ще хлопчиком депортували з Польщі, спочатку на схід України у Краматорськ, а потім чоловік оселився у Бурштині, де прожив своє життя. Тут же знайшла притулок сім’я Відякіних, які приїхали аж із Сибіру.
«Мій чоловік народився у 1941 році, а я у 1945, обидвоє в Сибіру. Наша дитина сильно хворіла, тому приїхали сюди. Нас одразу добре зустріли. Люди дуже гостинні й добрі. Ми були здивовані, коли ті, хто пройшли табори, з нами розмовляли без ненависті. Я б, напевно, так не змогла», — сказала Наталія Відякіна.
Крім того, своїми знаннями про місто і тутешні родини поділився корінний бурштинець Василь Хованець. Для присутніх виступав оркестр народних інструментів.
«Наше місто невелике, тому, здається, що ми достатньо комунікуємо і знаємо одне одного. Але, щоб згуртувати громаду, дуже потрібні такі заходи. Свої історії розповіли ті люди, які є живою історичною книгою. Свого роду це фестиваль культур, бо є і примусово переселені, і корінні мешканці, і ті, хто приїхав, бо так склалася їхня доля», —зазначила співорганізаторка заходу та співкерівниця громадського простору Світлана Видай.
Бурштин — одна із п’яти громад Прикарпаття, які обрали для участі у проєкті «Зміцнюємо громади, об’єднуючи Україну».
«Такі заходи об’єднують мешканців, бо ми бачимо тут, як старше покоління, так і молодь. Вони між собою спілкуються, чують одне одного і зберігають комунікацію між поколіннями. Важливо, аби люди розповідали свої історії. Через них ми пізнаємо саму історію міста Бурштин і загалом історію української держави», — розповіла керівниця проєкту Євгенія Бардяк.
