Куховарить, пере та рубає. Найстаршій жительці Прикарпаття виповнилося 105 років

Ганні Микитин із села Красне, що на Рожнятівщині, днями виповнилося 105 років. Жінка є найстарішою жителькою Прикарпаття.
Переглядів: 1094
Зараз Ганна Микитин вже недобачає і недочуває, але жодних ліків приймати не хоче, каже, що це “огидна хімія”

Це неймовірно, але попри свій поважний вік, бабця Ганна сама куховарить, пере та рубає...дерев’яні скіпки для печі. Вона ніколи за свій довгий вік не була в лікарні та й зараз майже не хворіє, пише в соцмережі журналістка Анна-Сабіна Ружицька.

Невістка довгожительки Ольга Микитин розповідає:

“У неймовірній доброті, внутрішньому спокої та великій вірі в Бога. Моя друга мама, бо свекрухою я її аніколи не називала, настільки сильна тілом і духом жінка, що таких людей, я за свої 72 роки не зустрічала. Усе, що би не трапилося в її житті: війна, голод, важка праця в колгоспі, втрати рідних, вона сприймала... спокійно, з молитвою і за все дякувала Богу. Мама завжди каже, що коли вона сама нічого не може змінити, то може молитися. І Бог дасть сили все пережити”.

За словами Ольги Микитин, бабця Ганна народилася у багатодітній родині. Її батько не повернувся з фронту Першої світової війни. Мати зосталася молодою удовою з чотирма дітьми Жінка вдруге вийшла і народила ще троє дітей. Ганна ніде не вчилася, і досі є малограмотною, читати та писати майже не вміє. Зате може порахувати гроші та зробити розрахунки для господарства, скажімо порахувати мішки з урожаєм, розділити на щодень місячну пенсію.

Ганна вийшла заміж за односельця Михайла, у подружжя народився один син, який вже теж відійшов у засвіти. Зараз у поважної жінки є невістка, онук та правнучка. Ще 98-річною жінка утримувала корову, свиней, курей, жила у невеличкій хатині самотою. У 100 років через настійливі прохання рідних перейшла жити в хату невістки.

З дитинства пані Ганна звикла багато і важко працювати, тому попри свій поважний вік пані Ганна працює: щодня готує їсти пере, та рубає “попри пальці” невеликі дерев’яні скіпки для розпалювання печі. Чому так? Мати недобачає, а своєрідною міркою куди треба сокирою махнути, є її пальці. До речі, ще два роки тому Ганна Микитин рубала чималенькі ковбанці — круглі дрова завбільшки 70 сантиметрів. Невістка зазначає:

“Наша мамця ще дуже любить куховарити, її вареники з солоним сиром аж тануть і роті. Здається вона тісто замішує і начинку сирну робить звично, але нічого смачнішого я та мої рідні в житті не куштували. Може приготувати ще сирники чи молочні каші”. Сама довгожителька їсть багато молочних страв, полюбляє сир зі сметаною, і п’є багато молока. До алкоголю завжди була байдужа. І навіть 20 грам “для апетиту” пити не буде, бо це “чортяче зілля”.

Щодня бабця Ганна прокидається о 07.30, годину молиться, одягається та увесь день порається по господарству, увечері дивиться телевізор, як бачить події на Сході, дуже хвилюється і просить Бога, аби нарешті закінчилася війна.

Лягає спати жінка швидко — о 19.30, перед сном знову годину молиться, Невістка додає, що її мати ніколи не була в лікарні, сина удома народила, а впродовж життя майже не хворіла, хоча важко працювала в колгоспі, мерзла, недоїдала і недосипала. Зараз Ганна Микитин вже недобачає і недочуває, але жодних ліків приймати не хоче, каже, що це “огидна хімія”. До речі, внутрішньому спокою і сильному характеру пані Ганни може позаздрити і спортсмени, і військові, і державні діячі. Що би не трапилося у її житті, вона ніколи не показує свої емоції назовні. Вона зі стоїчною гідністю пережила смерті чоловіка, сина і правнучки. У найтяжчі хвилини скорботи казала, що кожна людина, яка народилася, мусить померти. І якщо вже Бог забрав її рідних до себе, то вона, яка залишилася жити, має за них молитися, а не ридати, адже померлих не повернути. За такий спокій бабцю Ганну в селі називають семижильною.