Іванна Гусениця каже, що особливістю військових є те, що вони дуже чесні і не вміють обманювати Для того, щоб краще освоїти галузь військової психології, Іванна Гусениця додатково відвідувала багато курсів, семінарів, проходила онлайн-навчання. Відтак почала надавати психологічну допомогу військовим. Каже, що знайти підхід до них не важко. Головне — бути щирим і вселяти довіру.
Чи часто ветерани АТО/ООС звертаються за допомогою? Чи можуть військові повернутися до звичайного життя без психотерапії? На ці та інші запитання у інтерв’ю «Вікнам» відповіла практичний психолог Іванна Гусениця.
Пройшовши складні випробування війни і тернисті дороги, ці хлопці потребують не так допомоги, як підтримки і надійного плеча. Декому з них вдається опору знайти в рідних, а іншим необхідна психологічна реабілітація. Проте найважче працювати з тими бійцями, які закриті від світу, каже практичний психолог:
"Є свідомі хлопці, які вже провели певний час на війні і зрозуміли, що самим впоратися важко. Є ті, хто звертається сам, і ті, хто просить про допомогу для когось. Найважче, напевно, працювати з «квартирниками», тобто тими, хто не виходить із помешкань, уникає спілкування навіть у колі друзів і не «виходить» у «Фейсбук».
Знайти підхід до військових, зокрема і чоловіків, легко, адже вони чітко і лаконічно формулюють свої проблеми, переконує психологиня:
"З атовцями легше, аніж з дітьми в школі. Узагалі з чоловіками дуже просто. Вони говорять коротко, стисло. До прикладу, якщо жінка приходить, то починає з проблем чоловіка, а там уже — подруга, діти, робота. У чоловіків — по-іншому."
Приходять додому — шукають автомат
Часто бійці АТО стикаються з посттравматичним синдромом (ПТСР), який виникає в результаті інтенсивної одиничної або повторюваних психотравмуючих ситуацій. Такий синдром проявляє себе у формі депресії, безсоння, замкнутості, агресії, розповідає Іванна Гусениця:
"Часто атовці з ПТСР, коли повертаються додому, шукають автомат. Мирні звуки можуть сприйматися як військові. Наприклад, навіть тоді, коли щось впало на землю, чайник виключився, щось зашелестіло. Так вони реагують, бо виживали на інстинктах і мали швидко навчитися виживати. Вони часто прикривають обличчя, вдома закривають вікна і штори, не бажаючи бачити сонячного світла. А ще в їхніх головах багато думок, бо прокручують різні варіанти ситуацій".
Окрім того, до військових, які страждають посттравматичним синдромом, у жодному разі не можна підходити ззаду або кричати. Вони підсвідомо розуміють, що можуть зашкодити своїй сім’ї, акцентує Іванна Гусениця.
"Були випадки, коли чоловік просто вдарив свою дитину. Він так зреагував. Дитина хотіла підбігти і ніби налякати, а чоловік зреагував ударом. Буває так, що ветерани самі, не розуміючи цього, виганяють сім’ю з дому або йдуть самі, розуміючи, що можуть зашкодити своїй сім’ї".
«Викупати» в любові
За словами практичної психологині, підступністю ПТСР є те, що він може проявлятися не одразу, а навіть через п’ять і десять років. Важливо те, щоб в людини була надійна підтримка й опора, тоді більш імовірно, що військові можуть повернутися до звичайного життя і без психотерапії.
"Таких хлопців треба «викупати» в любові, настільки їм потрібна підтримка. У жодному разі на них не можна підвищувати голос, не конфліктувати і не сперечатися. Удома потрібно зберігати спокій і тишу. Адже їм по суті не так потрібен психолог, як правильна людина поруч".
Іванна Гусениця каже, що особливістю військових є те, що вони дуже чесні і не вміють обманювати. Їхній погляд можна впізнати серед натовпу, адже війна їм розширила свідомість.
У психологічній роботі з ветеранами АТО/ООС потрібен індивідуальний підхід. Важливо бути максимально чесною і відвертою, адже військові, наче рентгени, відчувають неправду. Навіть коментар у соцмережі може стати підставою недовіряти. Спершу все починається з розмови-бесіди. Опісля — індивідуальна робота над розслабленням тіла. Зокрема, добре працює арттерапія, спорт, фітнес, плавання, зокрема, з дельфінами, малювання, танці, масаж, прогулянки на природі, танці, їзда на конях, тощо.
,Психологиня підтвердила і те, що за участю ветеранів АТО трапляється чимало конфліктів. Однак запевнила, що насправді вони просто борються за правду:
"Хлопці, які служили, просто так конфлікт провокувати не будуть. Насправді, це боротьба за справедливість. Якщо є несправедливість, військовий не буде мовчати, адже йому не дозволить це зробити ані совість, ані гордість, ані військова форма. Так, конфлікти є, але це голос і крик ветерана проти несправедливості".
Ірина КМІТЬ, журналістка
