Ірена радить спілкуватися з психоаналітиками та отримувати фахову допомогу, а не просто виливати біль друзям | Фото: Jul А ще у розмові Ірена Карпа пояснила, чому вважає, що кожній людині варто відвідувати психоаналітика, інформує TabloID.
Фото, на яких героїня постала у неочікуваних образах, зробила Юлія Вебер.
Відповідаючи на запитання, чи часто їй доводиться грати ролі, Ірена сказала:
"Нечасто. В Україні я майже завжди можу бути собою. А от у Франції я часто буваю занадто вихованою з людьми-хамами, через що потім страждаю. Останнім часом вчуся відбивати ці атаки. Насправді нерідко страждаю, що я не бичка і не гопниця. Це твій персонаж у книжці може швидко відреагувати, а у реальному житті відповідь на якесь відверте хамство приходить із запізненням, коли того, хто тебе образив, вже й поруч немає".
"Я сама до кінця не розумію, чи це така моя соціальна роль, з дитинства прищеплена батьками, чи це наше вразливе людське начало, яке чомусь абсолютно помилково вважає, що, коли ти до інших милий і добрий, вони тобі мають відплатити тією ж монетою. Але ні. Хоч я, доживши до своїх років, досі вірю в цей чарівний принцип".
Також Ірена розказала, що для неї важче — бути жіночною чи смішною:
"Напевно, жіночною, бо я ж, в принципі, дуже смішна. Насправді, у Франції – я знову порівнюю – підкреслена жіночність багато чого спрощує. Але це ж такий напряг: вбратися у якусь сукню, взути кабли, зачесатися… Простіше вскочити у кросівки, прибити волосся пальцями і кудись побігти".
"Це якщо говорити про жіночність як певний образ. А так вона у нашій природі, тому байдуже – в балетках ти чи на підборах, коротка у тебе зачіска чи довге волосся. Якщо зараз піти в якісь глибини, то жіночність – це про креативність, турботу про інших, довіру. Бо чоловіки, як правило, люблять тільки себе, а ми – ще й дітей. Тому бути жіночною, як на мене, означає віддавати багато любові".
На запитання, що робити, коли тобі боляче, Карпа відповіла однозначно: "Дзвонити психоаналітику":
"Я вважаю, що раз на тиждень кожна нормальна людина має спілкуватися з цим спеціалістом. Навіть якщо вам здається, що все гаразд. Коли боляче, важливо отримувати фахову допомогу".
"Ти можеш подзвонити друзям, всі тебе пожаліють, але це нічого не вирішить. Ти поплачеш, запухша заснеш, прокинешся, а світ лишиться таким, як і був. Нам часто боляче, тому що ми не направляємо агресію зовні, ми звикли робити її соціально прийнятної форми. Нам хтось нахамив, і замість того, щоб сказати: "Та ти сам дурний", ми думаємо над тим, чому ж ця людина так вчинила, в чому тут моя особиста провина. Замість того щоб відфутболити, ми приймаємо агресію на себе".
Ірена радить спілкуватися з психоаналітиками та отримувати фахову допомогу, а не просто виливати біль друзям:
"В українців з цим велика проблема: ми у всьому звинувачуємо себе. Французи, наприклад, не намагаються склеїти розбиту вазу, вони вміють зупинитися, переключитися на щось інше або просто сісти й випити вина. І з цим треба працювати професійно, а не виливати на чоловіка чи дружину. Психоаналітик не так багато коштує, але після кожного візиту ви будете відчувати себе більш нормальною людиною".
