Батько хлопця добре пам’ятає, як ще малим син надягав протигаз, брав у руки тягарі і так бігав довкола ставка — гартував фізичну форму. А з племінницею, на рік молодшою, постійно бавився у війну з саморобними пістолетами, повідомляють "Вікна" з посиланням на "Галицький Кореспондент".
Перший раз Богдан захотів підписати контракт у 2017-му, планував служити у військовій частині в Миколаєві, однак передумав. Наступного року Богдан підписав контракт і вдома про це нікому не сказав. Батьки аж потім виявили, що у військкоматі якимось дивним чином була начебто їхня заява-дозвіл, хоча ні мама, ні тато нічого не підписували.
«Вранці зібрав речі, як завжди, і сказав, що йде в училище. Мав того дня диплом забрати. Він пішов, а я його навіть не обійняла. Аж в обід ми дізнаємося, що наша дитина у Львові підписала контракт. На дзвінки не відповідає. Тиждень він не брав від нас слухавку. Лиш Миронові написав: нехай мамуся мені поки що не дзвонить, бо я не витримаю її сліз», — розповідає мама Галина Гаврилів.
Богдан одразу потрапив до десантників. Хлопчина пройшов усі потрібні іспити, навіть психолог його рекомендував — єдиного з усіх бійців. Він був наймолодшим, тому калушанина всі побратими кликали Богданчиком.
Поки хлопця не привезли додому в труні, сім’я навіть не знала, що він у самому пеклі війни. Богдан весь час розповідав, начебто перебуває на навчаннях у Херсоні. Насправді був на передовій.
Лише на похороні Богдановий близький друг із Калуша розповів батькам вояка, що десь за два тижні до трагедії Богдан написав йому повідомлення: «Скажи хлопцям, якщо мене привезуть у цинковій труні, а це ймовірно 50 на 50, нехай контракт не підписують. Бо тут нема того, що вони обіцяють».
Детальніше — читайте за посиланням.
Довідка.
Богдан Гаврилів народився 10 квітня 1999 року в Калуші. Був наймолодшим з-поміж чотирьох дітей. Розвідником 80-ї окремої десантно-штурмової бригади пішов воювати у 2018-му. Загинув 4 березня 2019 року під час ранкового кількагодинного артилерійського обстрілу позицій ЗСУ в районі села Лебединське (Приазовський напрямок), отримавши важку мінно-вибухову травму
Тіло героя привезли до Калуша ветерани АТО. Місто зустріло його, стоячи на колінах. Поховали Богдана Гавриліва на міському цвинтарі, поруч із героєм Небесної сотні Ігорем Дмитрівим.
Указом президента України від 18 квітня 2019 року «за особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання службового обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
