“Коли йшла на посаду, то думала, що за рік можна зробити і дорогу, і їдальню, і спортзал” — Голова Войнилівської ОТГ

Нині Войнилівська ОТГ об’єднує вісім населених пунктів: окрім самого Войнилова, ще села Перевозець, Слобідка, Кудлатівка, Павликівка, Довпотів, Дубовиця і Середнє.

Попри те, що голові Войнилівської селищної ради ОТГ лише 29, досвід роботи у місцевому самоврядуванні у керівнички вже чималий, адже Мар’яну Масляк ще 20-річною обрали на посаду голови Перевозецької сільської ради, на якій пропрацювала дев’ять років. У інтерв'ю "Галичині" голова ОТГ зазначає:

"Об’єднання було дуже важким і дуже відповідальним. І я добре це усвідомлювала, бо чимало років пропрацювала головою сільради. Тож я не брала на себе одноосібну відповідальність і на сесію ми це питання не виносили до розмови з людьми. Ми пішли до громад і провадили подворові опитування й лише відтак збирали сесію та розглядали можливість створення об’єднаної територіальної громади. Попередньо у Войнилівську ОТГ мали увійти ще Томашівська, Сівко-Войнилівська і Луківська сільські ради. Була маса розмов і багато побоювань – хто ким керуватиме і хто до кого приєднається. Було складно. Тому що маючи наочний приклад Верхнянської ОТГ на Калущині – першопрохідця у реформуванні, всі побоювалися, чи буде і наша об’єднана громада настільки спроможна. Але громади відважилися – люди підтримали створення ОТГ саме з центром у Войнилові. Попри те, наприклад, що Перевозецька громада мала кілька пропозицій для приєднання до інших потенційних ОТГ. Тож було кілька моделей реформування".

За її словами, люди боялися приєднуватися до міста, бо ходили чутки, що у них заберуть землю.

Мар'яна Масляк зазначила, що матеріальний стимул відіграв неабияку роль, але грошей на все вистачає, тож, люди "доїдають":

"Розумієте, тоді в бюджеті грошей було рівно стільки, що якраз вистачало на зарплати працівникам. На розвиток не залишалося ні копійки. Я пояснювала людям так: якщо хочете лише, щоб я сиділа у сільраді і виписувала вам довідки, то можемо нічого не змінювати, залишимося Перевозецькою сільрадою. А якщо прагнемо розвиватися і рухатися вперед, то мусимо думати про майбутнє й об’єднуватися. Чи буде краще – цього людям ніколи не обіцяла. Я просто їх запитувала: невже нам сьогодні так добре, що ми маємо боятися завтрашнього дня? Чому гадаємо, що буде гірше? Люди мене почули. Ми розуміли, що манна з неба зразу не впаде. Район тоді був безсилий дотувати належно всі сільські ради. І добре, що для тих, хто об’єднається добровільно, на державному рівні придумали «цукерку» – субвенцію. Фінансовий стимул відіграв значну роль і був добрим поштовхом до змін. Бо тими роками сільські бюджети і цього не мали, а район пропонував самотужки шукати джерела і можливості для виживання громад. А що було шукати, якщо, наприклад, землями розпоряджалися не ми, податками – також і т. ін. Так, очікування були більші, ніж можливості, які маємо нині. Звісно, ми на місці не тупцюємо – розвиваємося. Коли йшла на посаду, то думала, що за рік можна зробити і дорогу, і їдальню, і спортзал, і покрівлю школи та ін. Та за рік зрозуміла, куди потрапила. Бо якийсь час жила амбіціями. Були плани, що кошти для утримання доріг обласного значення передаватимуть в ОТГ, але не так сталося, як гадалося. Потреби великі, а можливості маленькі. Але ж люди не розуміють, хто відповідальний за дороги, які розділено на державні, обласні, комунальні, місцеві, й нарікають на ОТГ. Ми намагаємося пояснити. Проте люди нас доїдають і запитують: то навіщо ж ми об’єднувалися?".

Адмінбудинок у селищі Войнилові

Дитячий садок «Берізка» – єдиний дошкільний навчальний заклад в ОТГ

Децентралізація і створення ОТГ — то добра справа, але інколи людям важко пояснити межу нашої відповідальності, каже голова:

"Передусім маю на увазі дороги, мости і т. ін. І почуваюся інколи, образно кажучи, напівґаздине— питають з мене, а я не маю права те чи інше зробити. Наприклад, конкурс на перевезення оголошує район, а ми відтак маємо проблеми: скажімо, автобус їде з Калуша до Довпотова, а до Войнилова – ні. Та повноважень вплинути на перевізника не маємо. Мовляв, цього нема у нього в маршруті. Мотивує тим, що погана дорога. Ми зверталися і в район, і в область – дорогу підремонтували. І вона не в найгіршому стані. Але перевізник забажав листа, що нам додаткових маршрутів не треба. Я вивчила питання і зрозуміла його справжні наміри – скасувати маршрут Войнилів–Івано-Франківськ…".

Більше читайте в інтерв'ю "Галичині" — "Мар’яна МАСЛЯК: Наші очікування були більші, ніж можливості, які маємо нині".