У кав'ярні працюють двоє хлопців із синдромом Дауна Заклад відчинив свої двері для відвідувачів у четвер, 9 січня, пише "Волинь Рost".
Нагадаємо, кав’ярню з однойменною назвою у цьому ж місті ще у 2018 році відкрили атовці. Утім, у листопаді один із власників закладу Микола Кравчук повідомив про закриття закладу. Тепер же тут втілили інший проєкт.
Мама одного із хлопців, які працюють у закладі, Олена Мельник розповіла, що ідея проєкту, де б себе реалізували «сонячні» люди, назріла вже давно.
«Моєму сину вже 20 років. Коли він вчився у школі, виникали думки, що ж він робитиме після навчання. Він пішов у профтехучилище і здобув спеціальність «фотограф», але працевлаштуватися у нашому суспільстві виявилося важко», — зауважила вона.
Батьки проаналізували ситуацію і побачили, що молодь із синдромом Дауна успішно працює в ресторанах та кав’ярнях у Польщі, США тощо, тож взяли ідею соціального бізнесу на озброєння і почали крок за кроком йти до її втілення в життя.
«Коли дізналися, що кафе «Старе місто» закривають, ми приїхали сюди, подивилися приміщення…Дуже не хотілося, аби заклад із такою хорошою репутацією закрився, тому власними силами батьків із ГО «Даун-синдром» вирішили «реанімувати» кав’ярню», — каже Олена Мельник.
Так, у «Старому місті» поки працюватимуть офіціантами двоє хлопців — 20-річний Андрій Мельник та 18-річний Валентин Новосад.
Якщо ж цей проєкт підтримають лучани та гості міста, на стажування сюди планують запросити й інших людей із синдромом Дауна. Самі ж Андрій Мельник та Валентин Новосад сподіваються, що у подальшому будуть варити каву для відвідувачів. До того ж, під час відкриття закладу вони працювали баристами.
«Поки триває процес навчання. Сьогодні вони варять каву під наглядом досвідченої баристи і згодом дуже хочуть виконувати ці обов’язки», — ділиться мама Андрія Мельника Олена.
За словами мами Валентина Лариси Новосад, кав’ярня, де працює молодь із синдромом Дауна, — ноу-хау для Луцька. І батьки, і самі хлопці сподіваються, що таку ідею підтримуватимуть й надалі, замовляючи у «Старому місті» ароматну каву з тістечком.
«Я з радістю спостерігаю за тим, як мій уже дорослий юнак може реалізувати себе тут. Звичайно, я буду спостерігати, допомагати, але знаю, що все у нас буде добре, що вони себе реалізують не просто як люди з інвалідністю, а як особистості», — додала Лариса Новосад.
