Ілюстрація. Для педофілів передбачено посилення кримінального покарання за злочини Про це повідомив член правління Центру політико-правових реформ, професор Микола Хавронюк, коментуючи закон, яким запроваджується Єдиний реєстр злочинців, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітніх, пише "УНН".
Так, на думку експерта, у законопроекті є два величезних недоліки, а саме: посилення кримінальної відповідальності за злочин сексуального характеру щодо неповнолітніх осіб та майже відкритий реєстр засуджених за такі злочини.
Щодо першого, професор Хавронюк наводить приклад змін кримінальної відповідальності у цій сфері за радянських часів, коли за зґвалтування неповнолітніх передбачили покарання у вигляді смертної кари. Це призвело до того, що збільшилась кількість вбитих жертв для того, щоб приховати злочин.
“Ми знов наступаємо на ті ж граблі. Хоча сьогодні смертної кари немає, найсуворішим покаранням є довічне позбавлення волі. Звісно злочинці бояться такого покарання. Відповідно, коли законодавець робить непропорційне покарання за навмисне вбивство за обтяжуючих обставин і таке ж покарання за злочин, який є суттєво менш тяжким, ніж умисне вбивство за обтяжуючих обставин, то злочинець постає перед фактом: якщо він вже зґвалтував неповнолітню, і якщо він раніше вже був помічений і засуджений за аналогічний або навіть менш тяжкий злочин, скажімо, статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості за старим кодексом або статеві зносини, навіть добровільні, з неповнолітньою особою, то він розуміє, що за цей злочин, йому загрожує довічне позбавлення волі. Проте якщо він вб’є жертву, тоді, можливо, його не знайдуть, але покарання буде однаковим в обох випадках, і це підштовхує його до того, щоб приховати сліди свого першого злочину — зґвалтування шляхом вбивства жертви”, — вважає експерт.
Так, на думку Хавронюка, це дуже небезпечно, адже попри ненависть суспільства до педофілів, законодавець має в першу чергу думати про інтереси потерпілих — захищати жертву всілякими способами, а не наражати на ще більшу небезпеку.
“Це хвороба нашого депутатського корпусу, який вважає, що посиливши кримінальне покарання за якийсь злочин, вони тим самим вирішать проблему, і або посилюють покарання, або формулюють нові статті — і проблема не вирішується, так само, як і проблема тероризму або проблема видобування корисних копалин, наприклад, бурштину. Ну передбачили кримінальну відповідальність, і що далі? Як це допоможе виявити злочинця? Ніяк”, — додає експерт.
Зазначимо, що даний закон передбачає не тільки посилення кримінальної відповідальності для педофілів, але й формування відносно відкритого реєстру, засуджених за злочини сексуального характеру щодо малолітніх. Аналогічний закон було прийнято у США у 1994 році. В Америці законом передбачається, що спільнота має знати, якщо поруч з ними після відбуття покарання проживає особа, яку визнали педофілом. Проте, на думку експерта, копіювання американського закону не відповідає реаліям нашої країни.
“Такі реєстри дійсно існують в різних країнах, і відомий у США, давно вже діє закон „Меган“, навіть більш жорсткий до злочинців... І ми, ще не досягнувши того рівня правової свідомості, намагаємось „мавпувати“, і робимо майже відкритий реєстр... Я не кажу, що він відкритий для всіх, але він відкритий для дуже багатьох суб’єктів: правоохоронців, суддів, які, в принципі, можуть ділитись цими даними, поширювати їх, загалом, практично безкарно. Вони можуть їх продавати, або в них будуть сусіди з такого переліку, і вони будуть розповідати всім іншим сусідам”, — вважає Хавронюк.
На його думку, це створює небезпеку самочинної розправи з цими злочинцями.
“Замість того, щоб перевиховувати їх — ми їх піддаємо ризику, що їх будуть вбивати, а потім наша правоохоронна система буде знову розслідувати ці злочини і так далі. Якщо їх не можна перевиховати — можливо їх треба лікувати, якщо не можна лікувати — можливо застосовувати якість інші заходи, передбачені кримінальним законодавством або іншими законами. Потрібні комплексні засоби”, — зазначив експерт.
Так, щоб реєстр функціонував належним чином, потрібно передбачити відповідальність для осіб, яким відомий його зміст.
“Напевно потрібно дуже суворо слідкувати, щоб інформація з реєстрів не поширювалась, і передбачити відповідальність, пряму, з розкриття даних цих реєстрів, усіх осіб, які мають до них доступ”, — вважає Хавронюк.
Так, на його думку, правки за цими проблемними питаннями обов’язково внесуть рано чи пізно, проте, залишається невідомо, скільки людей може від цього постраждати. Адже проблеми у сьогоднішнього законодавства є й з організацію розшуку зниклих людей, і з поганою статистикою за цими показниками.
Більш менш сходиться позиція законотворців та експертів стосовно хімічної кастрації, що передбачається законом як добровільний захід медичного характеру. Адже особа може сама прагнути позбутися хворобливої пристрасті, у той час, як у першій редакції закону, цей захід мав добровільно-примусовий характер.
Нагадаємо, закон щодо впровадження в Україні Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої чи малолітнього та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої чи малолітнього, набув чинності 16 січня.
Законом запроваджується добровільний захід медичного характеру у вигляді хімічної кастрації, що буде застосовуватись до осіб, які вчинили особливо тяжкий злочин проти статевої свободи та недоторканості малолітньої чи малолітнього й страждають розладом сексуальної переваги (педофілією), після відбуття особою покарання у вигляді позбавлення волі протягом не менше як дев’яти років. Також законом встановлюється адміністративний нагляд за відповідною категорією засуджених осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Також передбачається створення Єдиного реєстру злочинців, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітніх. Передбачається, що держателем реєстру має бути Міністерство юстиції України.
Користувачами реєстру є керівники прокуратур та органів досудового розслідування, прокурори, слідчі та інші уповноважені особи органів внутрішніх справ та Державного бюро розслідувань. Право на тримання інформації з реєстру також матимуть керівники навчальних закладів, закладів охорони здоров’я або іншої установи та організації, зобов’язаної здійснювати нагляд за малолітніми особами або надавати послуги медичного, навчального та соціального характеру. Наприклад, керівники дитячих таборів, санаторіїв, спортивних шкіл, різноманітних гуртків, тощо.
Окрім того, передбачено посилення кримінального покарання за такі злочини. Так, посилено відповідальність за злочини, передбачені ст. 152, 153 КК України, вчинені щодо особи, яка не досягла 14 років, незалежно від її добровільної згоди, особою, яка раніше вчиняла такі злочини (у разі їх повторності) — до довічного позбавлення волі.
