У Івано-Франківську прощаються з 99-річним комбатантом дивізії “Галичина”. ФОТО

У жовтні Михайлу Мулику виповнилося б 100 років. Останній комбатант української дивізії "Галичина" в Івано-Франківську. Сміливий, принциповий, надзвичайно цікавий, з великим добрим серцем, яке перестало битися 25 січня.
Переглядів: 1705
Михайла Мулика поховають сьогодні. У вівторок, 28 січня, об 11:00 в Будинку смутку відбудеться похорон

Івано-Франківськ прощається з легендою. Історія Михайла Мулика — це приклад того, як треба любити свою Україну та захищати її, бути гідним називатися українцем, зазначила в соцмережі народний депутат Оксана Савчук.

У вівторок, 28 січня, об 11:00 в Будинку смутку відбудеться похорон. Усіх мешканців міста просять прийти і віддати шану Почесному громадянину Івано-Франківська, ветерану ОУН, голові станиці Галицького братства вояків Української дивізії УНА «Галичина» Михайлу Мулику.

Останній комбатант української дивізії "Галичина" зазначав:

"Радий, що Бог допоміг мені вписати свій маленький рядок у боротьбу за самостійну Україну".

“Напевно, в нас різна Україна”: мер Франківська відповів “слузі”, який назвав Михайла Мулика “заслуженим есесівцем”

Франківці в соцмережі діляться спогадами про Михайла Мулика. Так, Михайло Савлюк пригадує:

"Пам'ятаю, десь років чотири тому зайшов до редакції Галичини. В кабінеті у Петра Парипи сидів Михайло Мулик, пив чай і щось розповідав редактору. І мені запам'ятались його тодішні слова. Він сказав панові Петру, що йому залишилось жити ще 4 роки. Співрозмовник усміхнувся і перепитав його чому? Той відповів, що мені вже 96, ще чотири роки і досить... Так ніби у воду дивився".

Довідка. Михайло Мулик — останній в Івано-Франківську комбатант дивізії "Галичина", голова станиці Галицького братства вояків УД УНА "Галичина", почесний громадянин Івано-Франківська.

Народився 28 жовтня 1920 року в селі Горожанка на Тернопільщині в селянській родині. Батько Іван Мулик був українським січовим стрільцем. 1937 року став членом ОУН і за її завданням у листопаді 1943-го вступив до лав української дивізії "Галичина". Служив радистом, брав участь в бою під Бродами, потрапив у радянський полон. Був засуджений на 10-ти років позбавлення волі та на 5 років позбавлення прав. В 1958 році повернувся із заслання та оселився в місті Станіславі (тепер — Івано-Франківськ), де залишився до кінця життя. Тривалий час працював бухгалтером у виробничому об’єднанні "Прикарпатліс". У 1989 році став членом культурно-наукового товариства "Рух", був бухгалтером ліквідаційної комісії обкому КПРС. 1991 року організував товариство політичних в’язнів і репресованих, у 1992-му році разом із дивізійником Володимиром Малкошем створив Братство колишніх вояків УД УНА "Галичина". Автор восьми книжок про визвольну боротьбу і становлення української незалежності, серед них — п’єси "Пам’ять серця" про зародження дивізії "Галичина", споминів "Дух, що тіло рве до бою", книжки "Від січового стрілецтва — до Революції гідності" та ін. 27 жовтня 2017 року йому присвоєно звання "Почесний громадянин Івано-Франківська".