Калуський костел носить ім'я святого Валентина. У храмі є його зображення Ким була ця особистість? Що проповідувала? Чи варто відзначати День усіх закоханих? На ці та інші питання дав відповіді «Вікнам» настоятель костелу святого Валентина ксьондз-пробощ Роман Стадник.
Чим більше проходить часу, тим більше панує легенд про певну подію чи особистість, каже ксьондз Роман. Однак сміливо можна вважати, що святий Валентин був одним із тих, хто присвятив себе Богові:
"Святий Валентин, якого ми вшановуємо 14 лютого в римо-католицькій церкві, належить до тих святих, які жили на початку християнського віку на зламі ІІІ-ІV століть. Знаємо те, що ця людина була язичником, як і прийнято в тодішній Римській імперії. Кажуть, що він був воїном, який охороняв християн у в’язниці. Побачивши, як християни щиро моляться і мужньо переносять страждання, Валентин, ймовірно, поставив собі запитання: задля чого? Під впливом вірян приймає християнство. Він настільки глибоко довіряє себе Богові, що авторитет церкви висвячує в священники, а згодом — у єпископи".
Найбільше служіння святого Валентина було потрібне у в’язницях. Як гласить легенда, він вінчав християн і здійснював таїнство хрещення. Також цей святий пов’язаний із ще одним культом, каже настоятель костелу:
"Святий Валентин лікує психічні хвороби і психічні розлади. Часто в іконографії бачимо, як святий благословляє батька з дитиною, який просить благословення. Або бачимо маму чи інших людей, яких мучить хвороба і які просять допомоги у Валентина".
У калуському костелі є ікона із зображенням святого Валентина
Довідка. Костел побудований в 1841 році на місці дерев’яного католицького храму святої Марії Магдалини. Новий кам’яний костел виконаний в стилі неоготики. У 1910-12 роках проведена капітальна реконструкція: добудовані бокові каплиці, перед фасадом споруджено сходи, виготовлені нові головний і бічні вівтарі. З 1954 по 1999 рік у храмі розміщувався спортзал. Деякий час він належав УАПЦ, але згодом був повернутий римо-католицькій громаді. Костел було реконсекровано (наново освячено) 30 серпня 2008 року.
Роман Стадник розповідає, що до недавнього часу культ святого Валентина був дуже розвинутий. Його ім’ям часто називали церкви:
"Його почитання в Східній церкві прирівнювалися до культу святого Миколая. Але старі святі відходять, на їхнє місце приходять інші, більш сучасні і знані. В цьому є проблема, адже коли відходить культ з’являється гендер. Тоді на святих пробують робити бізнес, не знаючи, ким вони були насправді".
Часто те, що поширюють про Валентина, є далеке від вчення церкви і Божих заповідей. Нам важливо знати, що цей чоловік повірив у Христа і робив заради нього усе, зауважив настоятель костелу:
"У ті часи не було можливості записувати, є тільки усні передання, які з часом змінюються, перекручуються. Проте слід розуміти те, що кожен святий є тим світилом, за яким варто йти".
Комусь дає благодать зустріти свою долю ще у шкільному віці, комусь — під час навчання, комусь — під час праці, а комусь і не дає, зауважує Роман Стадник
За словами Романа Стадника, День святого Валентина є приводом для того, щоб його вшанувати, беручи до уваги правильні речі:
"Навіщо тоді нам святі, якщо ми не будемо про них згадувати? Нам потрібно акцентувати на тому, що послужить прикладом для нашого морального життя, здорової християнської сім’ї. Бо святий і аморальний — це несумісні речі".
Ксьондз радить не засмучуватися й тим, хто не знайшов своєї другої половинки. Для цього потрібно прийняти себе таким, яким ти є, адже нічого не можна робити через силу.
"Бог дає кожному свою стежку, по якій він має пройти через ціле життя. Комусь дає благодать зустріти свою долю ще у шкільному віці, комусь — під час навчання, комусь — під час праці, а комусь і не дає. Така є воля Божа. Якщо немає половинки, значить ти не готовий до цього. Адже жити з кимось — це віддати частинку себе комусь важливому, без жодного застереження. Якщо немає половинки, значить ти не готовий до цього".
Мощі святого Валентина зберігаються в Україні — в храмі Різдва Богородиці міста Самбір на Львівщині
Роман Стадник проте зазначив, що сидіти, склавши руки, поки доля сама тебе знайде, — не вихід.
"Перш за все — молитва. Але людина повинна не просити чоловіка чи жінку, а розпізнати Божу дорогу. Можливо, так і повинно бути, що ти повинен служити комусь у своїй самоті. Адже, коли ти обтяжений подружнім життям, це не завжди вдається робити".
Священник каже, що першим взірцем після Ісуса є Богородиця, яка є нашою Матір’ю в небі Після неї можна поставити й інших святих:
"Коли щось у людини станеться, то вона іде до мами, потім — до батька. Інші святі, зокрема і Валентин, є нашими вірними друзями, яким у будь-якій ситуації можемо довіритися".
Ірина КМІТЬ, журналістка