На 36 шкіл Верховинського району — 16 автобусів. Більшість з них у жахливому стані, нових — одиниці. Це реалії шкільного навчання у високогірних районах, йдеться у сюжеті Факти ICTV.
Директор Буковецької школи Ярослав Лесюк розповідає:
"У нас був наш автобус. У 2012 році ми його отримали по програмі "Шкільний автобус". Він один із перших був в районі. У 2014 році його забрали в АТО і, як відомо, він був там розстріляний".
Верховинщина — високогірний район. Села розміщені на висоті 800 метрів над рівнем моря. Бездоріжжя та особливий клімат — не найбільше випробування для горян. 30% дітей живуть у пришкільних інтернатах. Решта зазвичай ходять пішки.
Школяр Назар Косійчук розповідає:
"До центральної дороги я сходжу два кілометри. Потім від центральної дороги до школи мені треба 5 - 5,5 км йти. Взимку дуже важко добиратися, замети часто бувають".
У Красноїллі більше 400 школярів. Начебто є два автобуси, один з них "газелька". З гаражу не виїжджала більше двох років, бо на ремонт немає грошей.
У Верховині лише 30% дітей можуть добиратися в школу самотужки, решта потребує довозу. На п'ять довколишніх шкіл — два автобуси, один простоює. Автобус не курсує, бо затягнули тендер на закупівлю пального. Утім обіцяють, що він таки їхатиме. Забезпечити довіз усіх учнів у селах не можуть. Район гірський, дотаційний. Грошей не вистачає не те, що на нові автобуси, а на зарплату освітянам, медикам та бюджетникам.
В районі порахували: лише на освітні потреби до кінця року у місцевому бюджеті не вистачатиме 30 мільйонів гривень. А особливий статус — високогірного району — досі ніяких преференцій не дає. Тут надіються, що цього року нарешті запрацює державна програма "Шкільний автобус". І частина дітей в школу таки їздитиме.
Детальніше — у сюжеті Факти ICTV.