Іван Фірцак заснував закарпатську циркову школу і школу силових мистецтв Павло Білак, онук Івана Сили, розповідає, що його дідусь до 19-ти років не знав, що є дуже сильним, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Локальна історія".
"У селі він працював вдома, як усі діти. Сім’я велика була і бідна. Коли він поїхав на заробітки в Прагу і грузив вагони, то випадково дізнався, що має таку силу", — розповідає Павло Білак.
Іван Фірцак (Сила) на заводі, як і всі інші робітники, крутячи корбу, піднімав вантажі та вантажив вагони, але значно швидше: норму він виконував за півдня. Тож пан Прохазка запропонував дужому хлопцеві у кілька разів збільшити зарплату, щоб Іван один працював за усіх. Розуміючи, що своєю згодою він позбавить колег роботи, Іван вирішив звільнитися. Однак через таке принципове рішення, за словами біографа Антона Копинця, юнак вимушений був заробляти на хліб випадковими підробітками: на вокзалі носити валізи та важкі пакунки.
Одного дня він побачив, як на вулиці за гроші мірялися силою два здоровані. Один із бійців переміг і отримав за це 100 крон. Азартна публіка не вгавала і далі робила ставки: хто здолає цього м’язистого велетня, отримає від переможеного цілих 300 крон. Іван наважився спробувати. Опинившись один на один із суперником, хлопець вчепився за його руки, а після кількасекундного погляду різко закинув здорованя собі на плечі, а потім поклав на землю. Цей момент став доленосний: за поєдинком стежив тренер важкоатлетів Онджей Нейман. Він дав Іванові свою візитівку та запросив на особисту зустріч. Іван тоді й не здогадувався, як швидко та безповоротно зміниться його життя.
Чемпіон Чехословаччини
Разом із тренером Нейманом він готувався до чемпіонату Чехословаччини з важкої атлетики: щодня — біг, ходіння по садку на руках, піднімання гирі та штовхання ядра. Така наполегливість і працелюбність принесли неймовірний результат: 150 кілограмів закарпатцю далися завиграшки, боо йому під силу була вдвічі більша вага, втім тренер вирішив притримати цей козир на майбутнє, бо хлопець все одно став чемпіоном і здобув золоту медаль.
Після кількох перемог поспіль тренер запропонував перспективному вихованцю приємний бонус — поїхати з ним на прогулянку до Карлових Вар. На півшляху автівка потрапила в аварію. Нейман загинув, а Іван опинився в лікарні. У всьому звинуватили хлопця, але його врятував щоденник тренера, у якому той якнайкраще відгукувався про свого учня. Тож двоюрідний брат Неймана вирішив взяти хлопця на поруки, сплативши велику грошову заставу.
Іван Фірцак під час виступу
“Груди замість ковадла”
Після смерті тренера Іван працював у цирку. Виступав із силовими трюками серед акробатів та дресирувальників. Із “Герцвертов-цирком” він гастролював не лише Чехословаччиною, а й усією Європою. Крім знаменитого номеру “Груди замість ковадла”, коли асистент розбивав величезну каменюку на його грудях, Іван зубами діставав 20-сантиметровий цвях, прибитий до столу, згинав у форму серця 3-метрову рейку, тягнув зубами платформу з меблями та руками гальмував дві машини. За феноменальну силу він отримав свій сценічний псевдонім — “Кротон”.
Королівський подарунок
Після шестиденних гастролей у Лондоні цирк отримав запрошення від самої королеви Великої Британії. Перебуваючи на відпочинку, Її Величність не лише хотіла подивитись програму, а й забажала, щоб виконавець силових трюків “Кротон” позмагався з їхнім знаменитим боксером Джексоном в п’ятитисячному залі цирку “Тауер”. Іван прийняв пропозицію та вийшов на ринг, не маючи жодного боксерського досвіду. Джексон атакував та наніс потужний удар по “Кротоновій” голові. Ледь встоявши на ногах, “Кротон” стиснув долоню в кулак та щосили вдарив у груди суперника так, що аж тріснула рукавиця. Рефері рахував секунди, а лікар попросив принести ноші. Іван переміг, а Джексона ушпиталили із проламаною грудною клітиною. Втім і сам “Кротон” після того бою мав серйозні проблеми зі здоров’ям. Іванові діагностували відкритий перелом черепа.
"Дід сильний був, а техніки не було. Він у боксі не розумівся. У другому раунді переміг, а в першому йому зніс череп той американець. Це мені мама так розказувала. В Америці йому зробили операцію і поставили платинову пластину замість кістки. Королева Британії допомогла, подарувала йому пояс і шолом з діамантами. Я впевнений, що ці архіви мають бути у Великій Британії", — аналізує онук Павло Білак.
Після операції два місяці атлет ходив із забинтованою головою, але продовжував виступати на сцені в перуці.
“Кротон” — міф?
Та чи справді Іван Фірцак виступав перед королевою і чи перемагав бика на кориді в Іспанії, голіруч вирвавши йому роги, — ці та інші вражаючі епізоди з біографії легендарного “Кротона” ще потрібно дослідити, вважає автор документальної книжки “У пошуках Івана Сили” Олександр Гаврош. Він також є автором дитячої повісті “Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу”, яка вже увійшла до шкільної програми. Проте це лише художній твір. Про історію силача із села Білки Олександр Гаврош дізнався з біографічної книжки про Івана Фірцака “Іван Сила на прізвисько “Кротон”, яку написав закарпатський письменник та журналіст Антон Копинець, який особисто його знав. Книжка Копинця нині є чи не єдиним джерелом атлетової біографії, адже записана з його розповідей. У передмові сам біограф зазначає: “Повість в основному побудована на фактичних матеріалах, але в ній використано й легенди та перекази з народних уст”.
Закордонний паспорт Івана Фірцака, виданий у 1929 р.
"Якби не було книжки Антона Копинця, то, можливо, ми б сьогодні вже не знали про таку людину, як Іван Сила. Самі родичі багато матеріалів про Фірцака не зберігали, бо не думали, що він стане такою зіркою. Антон Копинець мав доступ до першоджерела — самого Фірцака. Однак силач був відомим дотепником, любив жартувати. Та й сам Копинець був людиною творчою. Його донька розповідала, що він, будучи важко хворим, свій ювілей влаштував заздалегідь. Дружині, старшій за нього, домовився в паспортному столі, аби виправили дату народження. Тож його роман також не є винятково документальним", — розповідає Олександр Гаврош.
Після того, як дитяча книжка Гавроша стала популярною, автор почав досліджувати справжню біографію найсильнішого закарпатця. І з’ясувалося, що перевірити неймовірні факти з життя Івана Фірцака не так уже й легко. Книжка Антона Копинця теж подекуди суперечила тим небагатьом документам, які вдалося знайти. Зокрема очі Івана Фірцака в романі зелені, а в офіційній посвідці особи — чорні.
"Насторожує також той факт, що відомий чеський науковець Гануш Йордан, який працює в Національному музеї Чехії і вивчає історію силових атлетів 1920–1930-х років, уперше почув прізвище Івана Фірцака (“Кротона”, Івана Сили) від нас. Серед численних афіш та плакатів музейної колекції нашого Івана не виявилося. Збереглось лише кілька згадок у чехословацькій пресі, але й ці анонси могли бути проплаченими. Якщо Іван Фірцак був таким популярним, то було би більше публікацій і вагоміших. Не пише преса і про його роботу в цирку. Вказують, що він виступав із Далілою, тобто з дружиною Руженою Зікл. В історії Івана Сили чимало білих плям, які потребують окремого дослідження", — аналізує Олексанадр Гаврош.
Те, що у США Фірцак виконав рекламний номер “Людина під колесом машини”, де автівка переїхала йому горло, і те, що 1927 року він отримав від власників концерну “Форд” іменний автомобіль, — досі факти суперечливі. Приміром, фотографій смертельного номера немає, хоч вони нібито облетіли американську пресу, а про автомобіль, який Іван Фірцак привіз на Закарпаття, родичі згадують по-різному. Одні кажуть, що Іван сам його придбав, інші пригадують, що марка автівки була не “Форд”, а “Мерседес-бенц”.
Іменний автомобіль “Кротон”, подарований Іванові Фірцаку власниками концерну “Форд” у 1927 р.
Повернення
Наприкінці 1930-х Фірцак повернувся на Закарпаття, де під час його закордонних гастролей мешкала дружина з дітьми — чеська гімнастка Ружена Зікл. Удома він продовжував показувати трюки на сільських сценах разом із сином Іваном та донькою Зірою, за що сім’я отримувала чималі гонорари. Невдовзі Іван Фірцак заснував закарпатську циркову школу і школу силових мистецтв. А під час Карпатської України у Білках став членом новоствореного українського спортивного клубу.
"Мій тато мав машину “Газ-99”, якось віз нею дрова та й перевернувся, то дід його витягнув, підняв машину сам. Тато розказував, що в нас вдома, у дворі, на носі в діда гнули ресору від автомобіля. А мама розказувала, що він випивав сорокалітровий бідон зі сметаною за трьома разами. Дід у старості був директором молочарні, а через його апетит там була недостача — до нього навіть приходив народний контроль. П’ятдесят варених яєць зразу з’їдав. Різали гуску — і він цілу уминав її на обід", — пригадує батькові розповіді онук Павло Білак.
Родичі розповідають, що на одному з виступів під час сальто в голову Івана Фірцака забився камінець, який пошкодив платинову пластину. Отвір у черепі Фірцак заліплював пластиром, однак 1970 року легендарний закарпатський силач помер від зараження крові.
Вдома у силача. Зліва направо: доньки Антона Копинця Надія та Вікторія, онук Івана Фірцака та сам Іван Фірцак, 1965 р.
