Іванна Гусениця закликає не боятися критики Психологиня виділяє чотири складові, які розкривають те, чому нас люблять критикувати зі знаком «-», інформують "Вікна":
- — Оціночне мислення та низька самооцінка;
- — Позиція експерта;
- — Тривожність;
- — Впевненість, що людина сама не помічає своїх мінусів.
У першому випадку, на думку Іванни Гусениці, людина страждає від почуття власної неповноцінності. Про це вона іноді може і не знати. Критика виступає в ролі засобу захисту:
"Людина знаходить мінуси, відмічає неідеальність інших. Оціночне мислення стає автоматичним процесом. Людина критикує все і всіх. Позитивного не помічають ні в чому. Признати, що хтось хороший = визнати, що я гірший, поганий. Це визнання власної неповноцінності".
У другому випадку, завдяки позиції експерта, ми відчуваємо власну значимість, обізнаність, важливість, досвідченість. За рахунок критики інших ми привласнюємо собі ці якості. Так наша самооцінка почувається краще.
Третю складову психолог пояснює тим, що критикуючи, ми наче хочемо вберегти інших від наслідків їх дій. До прикладу, це стосується батьків і дітей, начальника і підлеглого. Критикуємо, бо боїмося за наслідки для самої людини чи колективу загалом.
В останньому випадку Іванна Гусениця радить сказати тому, хто критикує, що й у нього є мінуси:
"Коли в людини щось виходить, ну то так їй вдається. А от щось не вдається — треба на це звернути увагу".
Психологиня закликає не боятися критики:
"Люди, що бояться критики, втрачають свою індивідуальність, свій зміст, родзинку, почерк. Якщо вас критикують — радійте. Ви щось робите. Працюєте 80% / 20%, де критики 20% — ви геніально працюєте. Ви шикарні. Навіть, 50% /50% — чудово. Є можливості рости і розвиватися".
Калушанка розповідає, що критики на інтернет-сайтах — це зазвичай ті, хто нічим не займається і ті, хто всередині з певних причин має багато негативних емоцій:
"Критики, особливо на сайтах, — це люди, що по якійсь причині зараз нічого не роблять. Не розвиваються. Для цього треба докладати зусилля. А це непросто. Критикуючи, грубо кажучи, роблять ім'я на чужих кістках. Якщо всередині біль і негатив, лише це випромінює людина, і "кидається" цим в інших. І писати завжди легше, а ніж сказати у вічі і голосно".
За критику варто дякувати, адже завдяки їй ми отримали знання, зауважує психологиня:
"Критик — це вчитель. Чуєте критику в свій бік, скажіть "дякую, вчителю" і йдіть далі. Це не означає, що вам треба бігти і змінюватися. Отримали критику — отримали знання. І працюємо далі. Тоді і страхів менше".
Вона також наголошує, що перед критиком не варто виправдовуватися:
"Час все покаже. Були не праві, є сенс працювати і вдосконалюватися. Були праві — сам критикуючий захоплюватиметься вами".
Відсутність критики — це недостатня видимість, ознака того, що ми недостатньо добре виконуємо свою роботу. Критикувати психологиня радить з позитивом, закликає рухатися уперед, цінуючи все, що маємо.
