В дитинстві три роки вчилася у художній школі. Тож пропонуємо їй відвідати майстер-клас із живопису у творчій студії АIКА, де працює мисткиня Ірина Бардин.
Художниця дає борчині фартушок і пояснює:
«Він такий творчий, ми самі його розписуємо. Ви коли закінчите майстер-клас, зможете теж залишити свій слід фарбою».
Для картини обрали теплі тони. Спершу наносять фон. Тим часом спортсменка згадує: малювати по декілька годин за мольбертом їй було непросто. Адже за натурою — дуже енергійна і непосидюча. Зізнається:
«Я не можу ці всі лінії витягувати, отак-от вимальовувати. Я люблю швидко все малювати, нашвидкуруч».
Певний час Тетяна поєднувала заняття живописом із тренуваннями з вільної боротьби. Аж поки наставник не сказав обрати щось одне. І дівчина залишилася в спорті, та ніколи не пошкодувала про свій вибір. Пояснює: «Коли перемагаєш, це такі приємні емоції. Хоча шлях до перемоги важкий: і сльози, і різні труднощі бувають. Але зусилля того варті».
Проте малювання досі залишається у житті нашої героїні. І навіть допомагає їй під час виснажливих підготовок до змагань. Розповідає:
«Коли зганяю вагу, в мене в голові постійно крутиться думка: я хочу їсти. Хоча насправді не хочу. А малювання допомагає позбутися таких думок».
Також любить взяти до рук зошит і олівець перед змаганнями, щоби зняти нервове напруження.
Поки на полотні виростають химерні водорості, Тетяна зізнається: думала буде простіше. Тривала перерва дається взнаки. Та все ж майстер-клас викликав ностальгію і бажання творити із фарбами частіше. Бо це — хороший помічник у боротьбі зі стресом. Дівчина мріє вдосконалюватися і навчитися малювати портрети.
А ще атлетка зізнається: не любить притлумлювати свої переживання. Каже:
«Довести мене до сліз дуже легко. Я емоційна людина. І від щастя можу заплакати, і від образи».
Двогодинний майстер-клас добіг завершення. Його результат — вигадливі водорості на теплому фоні. Обов'язковий штрих — підпис автора картини. І наостанок — ще один ритуал від художниці Ірини Бардин. Мисткиня каже: «Ми після закінчення майстер-класу малюємо на фартушках. Ви можете вибрати колір, який вам подобається і залишити свої сліди». Тетяна відповідає: «Я виберу золотий як символ моєї майбутньої медалі».
Далі спортсменка йде кавувати зі своїми подругами: Оксаною, Настею, Христиною і Аллою. Усі — борчині. З ними Тетяна проводить час на тренуваннях. З ними і живе під одним дахом. Дівчата йдуть у заклад соціального проекту «Горіховий дім». Кіт зізнається: солодощі — це те, від чого вона не може відмовитися. Пояснює:
«Я навіть коли вагу зганяю, то можу відмовитися від будь-чого, але не від солодкого».
Подруга Оксана Лівач додає:
«Давня проблема — змусити її сказати, скільки вона важить. Ми кожен день запитуємо: Таню, скільки ти важиш. А вона відповідає: та я сьогодні не важилася!» (сміється).
Алла Белінська каже:
«Таня завжди дає поради, які дійсно потрібні саме в ту хвилину. Вона весела і зразу притягує до себе людей». Анастасія Лавренчук додає: «Я коли вступила в училище фізичної культури, Таня вже була для мене великою спортсменкою. Я ніколи не думала, що ми будем так близько дружити і тим більше тренуватись разом».
А ще подруги підкреслюють: Тетяна дуже креативна. Навіть у побуті. А ще — врівноважена і відповідальна.
Детальніше у сюжеті "Захід.нет"
