Як пам'ятка архітектури місцевого значення №788 церква в Старому Угринові взята під державну охорону Королівська люстрація 1565 року пише про Угринів як село, яке пан воєвода руський 2 роки тому почав заселяти в діброві над річкою Бережниця. У ньому мешкали роди «осідлих селян з отаманом, які за правом волоським проживають:
«Данину мають давати в Новицю, але мають свободу до 12 років…».
Можливо, йшлося про Угринів-Слободу (теперішня Петранка) — поселення, що мало в перші роки звільнення від повинностей. А вже в 1611 році в Старому Угринові нараховувалось 8 родин, Середньому Угринові — 18, а в Угринові-Слободі — 46, інформує "Бандерівська Громада".
Як стверджується у «Хроніці парохії…», записаній сільськими священниками в 30-их роках ХХ ст. на основі старих церковних та інших документів, 1605 року коронний гетьман Станіслав Жолкевський, у порозумінні з князем Юрієм, Савою та Прокопом Угринівськими, садиба яких була в селі Красне, щоб зміцнити свою владу, започаткував Середній Угринів «на Корчунках між Угриновом Старим і Новим, Новицею і Красним».
Надпис на дзвіниці біля церкви в Середньому Угринові свідчить, що вона збудована в травні 1622 року. Зрозуміло, що сам храм був зведений або того ж року, або ще раніше. Отже, через рік будемо мати нагоду відзначати 400-ліття церкви Архистратига Михаїла, яка є однією з найдавніших з-поміж збережених на всьому Прикарпатті.
Логічно припустити, що перша церква в Старому Угринові мала існувати ще раніше.
Але, якщо брати за підставу виключно вже відомі нам, збережені документи, то Церква В'їзду Господа Нашого Ісуса Христа до Єрусалиму в Старому Угринові вперше згадується 1684 року в реєстрі катедратика (столового податку), а її наступниця — у протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Кам'янецької єпархії 1740-1755 років (вказується рік побудови — 1735, число вірних — 20 парохіян-господарів).
За спогадами старожилів, давня церква в Старому Угринові розташовувалась на лівому березі річки Солонець, біля дороги, між дорогами з Села на Загору через міст і до пізнішої священничої резиденції (тепер — історико-меморіальний музей Степана Бандери). Там же був і старовинний цвинтар.
Сучасна ж Церква В'їзду Господа Нашого Ісуса Христа до Єрусалиму, якщо вірити відомостям Шематизму всього кліру Львівської архієпархії, вперше була збудована 1820 року. А згоріла в 1914 році від російського обстрілу в ході Першої світової війни. На щастя, головні образи з пожежі були врятовані. Тепер вони — на іконостасі в діючій церкві.
Тож, по-суті, цього року разом із Храмовим святом, на Вербну Неділю староугринівці мали б відзначати 200-річчя своєї святині в центрі села.
Зруйнована церква була поновлена 1924 року. У церкви — кілька входів, головний із яких виконаний у вигляді арки. По обидва боки від нього знаходяться ікони Народження і Вознесіння Ісуса Христа. Віконні отвори також нагадують арки різних розмірів. Куполи у вигляді гранованих цибулин вінчають хрести. Церква більше нагадує купецькі палати або боярську хату, а безліч козирків ще більше підкреслює цю подібність. Поруч із храмом розташована невисока дзвіниця.
Ще в ході Першої світової війни, в серпні 1916 року, австрійська армія конфіскувала в староугринівській церкві 4 давні дзвони діаметром 69, 43, 35 32 см, виготовлені в 1876, 1727, 1687, 1687 роках. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села ніяких грошей не перерахувала.
Тепер на дзвіниці є старий дзвін 1935 року роботи майстрів Фельчинських з Калуша, шию якого прикрашає круговий орнамент, є зображення Ісуса. Діаметр дзвону — 62 см, висота з короною — 64 см.
На подвір’ї церкви була похована Параска Небилович, яка своїм коштом профінансувала цей дзвін. Також на дзвоні є напис ”Жертвувала на хвалу Божу церковна громада в Угринові Старім”.
З настоятелів храму до нас дійшли відомості про о. Степана Микитинського (1785-1818), о. Миколу Савіцького (1818-1856), о. Михайла Савицького (1856-1873), о. Вєнцеслава Хойнацького (1873-1882), о. Володимира Петрушевича (1882-1883, пізніше став парохом Калуша, був убитий росіянами в ході окупації Галичини), о. Володимира Ґлодзінського (1883-1913), о. Андрія Бандеру (1906-1933, батька Провідника ОУН Степана Бандери), о. Володимира Соломку (1933-1934), о. Дмитра Березовського (1934-1959).
У рік смерті Степана Бандери, зі смертю за не до кінця з’ясованих обставин о. Дмитра, староугринівська церква була закрита. Зусиллями селян церква напівтаємно була перекрита бляхою, що врятувало її від знищення. Кількаразово угринівці робили спроби відновити Богослужіння в храмі, збирались на спільні молитви, які проводив, зокрема, дяк Дмитро Івасютяк. Але відродження святині сталось тільки в 1988 році.
Священниками у відродженій парафії були о. Дмитро Кишенюк, о. Зеновій Касько, о. Михайло Гуцул, о. Іван Когут, о. Василь Петрів, о. Микола Мартинюк. До тепер служить о. Ярослав Мельничук.
Як пам'ятка архітектури місцевого значення №788 церква в Старому Угринові взята під державну охорону. На стіні храму є барельєф з пам`ятною дошкою, що оповідає про те, що колись тут правив службу священник Бандера. В одному з вікон — вітраж на честь о. Андрія Бандери, щодо якого триває ініційовани й УГКЦ беатифікаційний процес.
