Дуже критично почати з самоповаги, і досягнути того рівня покращень, на який медики заслуговують — Ольга Фокаф Дівчина активно веде блог в Інстаграмі на медичну тематику, продовжує навчатися, а віднедавна є співзасновницею медичного центру у Львові.
Як потрапити на медичне стажування? Яка різниця між українськими та іноземними лікарями? Що було найважче при відкритті медичного центру? На ці та інші питання «Вікнам» розповіла калушанка, лікар-інтерн, співзасновниця медичного центру «Пліч-О-Пліч» Ольга Фокаф.
На перше професійне стажування калушанка поїхала в 2015 році. З того часу ділиться своїм закордонним досвідом у соцмережах, на офіційному сайті МОЗу та на різних медичних подіях. Її позиція — розвиваючи середовище, ти розвиваєш і самого себе.
Щоб потрапити на омріяне стажування дівчина наполегливо шукала інформацію на різних сайтах, писала десятки «холодних» листів і проходила багато невдалих бесід. Проте невдачі були варті того, щоб отримати цінний досвід за кордоном:
"Закордонний досвід — це дуже цінна інвестиція свого часу та енергії. Ти маєш змогу побачити іншу медичну систему зсередини, стати її частинкою, навчитись найкращого. Це змінює тебе, робить більш відкритим та організованим, задає тон твоєму професійному розвитку".
Дівчина зазначила, що під час стажування помітила певну особливість закордонних лікарів:
"Я часто чую, що за кордоном медицина краща. Факт? Різницю, яку я в першу чергу побачила між лікарем в Україні та лікарем за кордоном, — це самоповага. Вона проявляється в деталях. Велосипедом на роботу, певні книжки на полицях, листівки від пацієнтів та фото dream team на дошці у відділенні, зручне взуття, чіткий розклад, час на себе, іскри в очах…Я не вірю, що в Україні погані лікарі. Є ті, які себе не поважають. Знаю, зарплата, рівень відповідальності та умови праці «гальмують». Та думаю, зараз дуже критично почати з самоповаги, і заради самих себе досягнути того рівня покращень, на який медики заслуговують".
Ольга Фокаф поділилася, як знайти для себе місце стажування. Зізнається, що ідеальної формули немає, але це легше, аніж здається на перший погляд. Калушанка радить розпитувати про стажування у колег, викладачів, студентів, які стажувалися раніше. Також відвідувати профільні конференції, не пропускаючи можливості познайомитися з колегами, додає Ольга Фокаф:
"Багато запрошень на стажування можна отримати саме там. Нетворкінг — наше все. Вас мають знати, вам мають довіряти".
Окрім того, варто запитувати про можливості стажування в іноземних лікарнях, університетах, слідкувати за новинами від професійних медичних організацій, писати «холодні» листи, звертатися у студентські організації, які займаються обміном студентів, тощо
У написанні мотиваційних листів калушанка радить бути відкритим, простим. Обов’язково звертати увагу на пунктуацію, гармонійність тексту, перевірити, чи немає тавтології. Сам мотиваційний лист повинен бути відповіддю на питання «Чому саме ти найкращий?» або «Чому ця програма для тебе?». Наприкінці важливо дати почитати листа людині, яка скаже правду, що її зачепило, а не просто похвалить.
Ольга Фокаф колекціонує вінілові платівки, активно подорожує і вивчає французьку
Ольга Фокаф зауважує: важливо найбільше зусиль докласти в момент пошуку і вибору саме тієї програми, яка підходить тобі і довести це відбірковій комісії. Зараз набагато більше можливостей, аніж п’ять років тому. Перш ніж зрозуміти прості речі, дівчина отримала десятки відмов.
Розповіла калушанка й про діяльність медичного центру, в якому є засновником. Його завдання — допомогти пацієнтам та їхнім рідним впоратися з важкими ситуаціями у домашніх умовах.
"Наш центр — це сімейна амбулаторія та мобільна паліативна команда. Нам із колегами було важливо створити проєкт, який би відображав наші цінності та концепцію «лікарня вдома». Більшість послуг надаємо саме вдома: консультації лікарів, збір аналізів, проведення діагностики, заняття з реабілітологом чи консультації психолога. Великий акцент ми зробили на наданні паліативної допомоги важкохворим: консультації, знеболення, опіка медсестер".
Цей вид допомоги зовсім непопулярний в Україні, а дарма. Адже разом із зростанням тривалості життя зростає й потреба в сервісах, які забезпечують якість життя. А це якраз про паліатив — мультидисциплінарну допомогу важкохворим пацієнтам та їх сім’ям, вважає Ольга Фокаф.
У команді центру працюють головний лікар, лікар-онколог, фізіотерапевт, сестри-доглядальниці, масажист, медичні сестри, сімейні лікар. Для того, щоб оцінити стан пацієнта, його потреби та потреби сім’ї, команда спеціалістів приїжджають додому. Потім медична команда з психологом визначають індивідуальний план допомоги.
Калушанка зауважила, що при відкритті медичного центру замало просто оформити ліцензію і просто надавати медичну послугу:
"Потрібне бачення, розуміння бізнес-процесів, прийняття ризиків. Необхідно вирішувати проблеми людей, забезпечувати якісний сервіс та турботу, правильно комунікувати, давати більше, ніж люди очікують".
У планах центру — розширення мережі, створення стаціонарного центру підтримки паліативних пацієнтів та їхніх рідних.
Ірина КМІТЬ, журналістка