Ветеран АТО відновлює традицію рукодільного посуду Ідеї для нових виробів Андрій Лисканюк придумує сам, а от дощечку для нарізки, наприклад, побачив на старій картині, пише "Суспільне: Карпати".
"Я колись таку дощечку побачив на одному старому малюнку, де була сценка з козаками намальована. Йому десь років зо 150 було. І там лежала дощечка, гусочкою-качечкою називається. Спеціально використовується старе дерево, таке поїдене", — розповідає майстер.
У цукорниць, кухонних дощечок, мисок і підставок плавні та округлі лінії. Цим вони наслідують традиційні для гуцульського краю форми посуду. Поряд із посудом чоловік також виготовляє органайзери та іграшки для вальдорфських дитячих садків. Каже, кожен виріб є унікальним, а двох однакових не буває.
"Поїздили, подивилися по ринках, що людей цікавить. Ринки перенасичені китайськими товарами і ручного взагалі нема. І з першого ж дня виїзду ми зрозуміли, що це піде, що цього давно не було, що це трошки вмирає. Ми підтримуємо українські традиції", — розповідає Андрій Лисканюк.
Андрій Лисканюк очолює ГО "Крук" і Всеукраїнське об'єднання підприємців-учасників бойових дій. Серед членів об'єднання є чимало прикарпатських ветеранів, які після повернення із війни розпочали власну справу.
"У 2014-му році ми з побратимами були ініціаторами створення батальйону. Два роки відслужили, звільнилися. Воювали у Донецькій і Луганській областях. Поранений прийшов уже на мирну землю, ну і вирішили щось створити, такий невеличкий бізнес попробувати", — розповідає прикарпатець.
У бізнес залучив усю сім'ю, дітей також. Артем — молодший із синів Андрія Лисканюка. Він вміє робити дерев'яні підставки під горнятка, і завдяки цьому вже назбирав на велосипед.
"Я знайшов круг, який стояв у тата, і захотів щось зробити. Батько мені допоміг у ньому дірки зробити. Я татові дав дві штучки попробувати продати і продали", — розповідає Артем Лисканюк.
Як каже майстер, робота — творча. У день можна виготовити не більше двох-трьох речей. При цьому не використовують хімічні засоби, а тільки натуральні клеї, вазелін і лляну олію.
"Дерев’яний посуд — це наша національна енергетика, це річ, яку ви берете у руки та відчуваєте, що дуб — це є дуб, а липа — це є липа", — розповідає майстер Андрій Лисканюк.
