Хобі Павла Гордієнка — екзотичні домашні тварини У коментарі «Вікнам» Павло Гордієнко розповів, як зголосився взяти участь в проєкті і зіграти головну роль:
"Місяць тому зателефонував мій хороший товариш Василь Гринюк, який є головним хореографом у "Поезії поза межами". Він запропонував мені зіграти у виставі. Опісля мене познайомив з головним режисером, киянином Володимиром Гринишиним. На цей проєкт я погодився зі страхом. Проте я щасливий, що знову буду на сцені".
Чоловік разом із своїми домашніми улюбленцями — двома павуками-тарантулами, королівським пітоном і зеленою ігуаною — зіграє роль випробування. Роль тваринок — мовчазна, проте має своє цікаве смислове навантаження.
"Через цих тваринок хочу сказати про мій душевний стан, про всі мої проблеми і душевні переживання, які вмить знімає рукою, адже життя продовжується і потрібно жити далі і не звертати увагу на те, що ти у інвалідному візку", — розповідає Павло Гордієнко.
Прем’єру вистави планують на 28-29 серпня. У разі карантину дійство відбудеться у форматі онлайн у соцмережах. Коли ж карантин завершиться, виставу покажуть у коледжі фізичного виховання на великому манежі.
Колишній танцюрист розповів власну історію життя, яке поділилося на «до» інвалідного візка і «після».
Обираючи власну життєву стежину, Павло Гордієнко вирішив піти шляхом мами, яка працювала хореографом. Тому вступив у Калуське училище культури і мистецтв, де навчався протягом чотирьох років. Згодом продовжив навчання в Київському університеті культури і мистецтв на відділі народної хореографії. По закінченні вишу поїхав разом із балетною групою за контрактом працювати до Туреччини. Там відпрацював вісім років, доки не отримав серйозну травму, яка прикувала його до інвалідного візка.
"У 2008 році під час одного із виступів на пляжній вечірці ми виконували танцювальний номер, після якого я мав стрибнути у море. Я невдало стрибнув, вдарився об дно і зламав шию. Після того мене привезли у Калуш і почалося моє друге життя", — розповідає Павло Гордієнко.
Чоловік зізнався, що перший рік було морально важко, бо не знав, як себе поводити в житті. Однак зрозумів, що життя продовжується і почав заводити знайомства з такими ж людьми, як він. Важливу роль зіграла й підтримка мами і друзів, які по сьогоднішній день не забувають про Павла.
Калушанин старається підтримувати й інших людей, які у такому ж становищі:
"На четвертий рік, коли я був паралізований і їздив у Крим, то бачив одного хлопчика, який зламався. По його обличчі я бачив, що він не хоче жити. З першого дня, спілкуючись з ним протягом 40 днів, я йому довів, що треба жити далі. Потім той хлопчик вже їздив без допомоги мами на візку, їздив зі мною гуляти по Саках".
Хобі Павла Гордієнка — екзотичні домашні тварини. В оселі калушанина водяться рибки-астронотуси, скорпіони, тарантули-птахоїди, палочники, африканська дощова змія, королівський пітон, зелена ігуана. Така любов до екзотичних тварин проявилася ще з дитинства, адже у ранні роки любив відвідувати різні натуралістичні гуртки. Доглядати за таким міні-зоопарком непросто, тому, звісно, без допомоги мами обійтися важко.
Павло Гордієнко зізнався, що він відкритий до світу і якщо хтось запитує, то він розказує історію свого життя. Чоловікові було непросто з активного танцювального життя сісти у інвалідний візок. Проте навіть будучи людиною з обмеженими можливостями, калушанин багато подорожує і старається бути максимально активним.
