ВІКНА 22 роки поруч!

Громада вітала з 30-річчям освячення капелана із Завадки Володимира Олійника

З нагоди 30-річчя свещенничого освячення, настоятеля УГКЦ Собору Пресвятої Богородиці села Завадка, військового капелана отця Володимира Олійника привітали парафіяни церкви та керівництво Верхнянської ОТГ.
Переглядів: 3280
Громада на чолі з головою Верхнянської ОТГ Миколою Філіповичем склала слова вдячності отцю Володимиру

Цьогоріч минуло 30 років з початку священничої дороги о. Володимира: священничі свячення він отримав у 1990 році з рук владики Софрона Дмитерка.

Громада на чолі з головою Верхнянської ОТГ Миколою Філіповичем склала слова вдячності отцю Володимиру за віддану та жертовну діяльність, активну молитовну працю та патріотизм.

У вітанні йдеться:

"Нехай Господь опікується усіма Вашими справами та починаннями, дарує небесні та земні ласки, а Пречиста Діва Марія тримає Вас під Своїм Покровом".

Раніше йшлося, що капелан із Завадки Володимир Олійник вручив главі УГКЦ відзнаку 24-ї окремої механізованої бригади.

За словами капеланів цієї бригади, військовослужбовці просили передати слова вдячності за неустанну молитву Предстоятеля УГКЦ в наміренні воїнів та за мир в Україні. Саме ця бригада попала під обстріл ворожих військ на початку вересня 2014 року, після якої на місці дислокації українських військовослужбовців неушкодженим залишався лише березовий хрест.

Капелан о. Володимир Олійник згадував:

“Знаєте, у 90-х, коли ми відроджували могили Січових Стрільців, я думав: всі кажуть: вони — герої. А якими вони були? І мені пощастило побачити справжніх героїв сьогодення — під Луганськом та Донецьком. Я бачив справжніх патріотів України, які готові віддати за свою державу життя. Це водночас і сильні та відважні мужчини, і прості, щирі люди, які також є вразливими, які також мають душі, тож потребують духовного наставника".

Вперше на буремний Схід він поїхав у травні 2014 року — капеланом-добровольцем у третьому окремому мінопіхотному батальйоні 24-ї окремої механізованої бригади  Зізнається: було страшно, особливо на початку подорожі.

“А коли потрапив до частини, побачив вояків, котрі чекали на мене, відчув себе немов удома”, — пригадує отець.