Татусь у декреті: калушанин розповів, як справляється з двома дітьми. ФОТО

37-річний калушанин Олександр Шкурган — батько двох дітей: Денису — вісім років, Даринці — два. Каже, син дав колосальний досвід поводження з дітьми. Тож, коли з другою дитиною постало питання декрету, Олександр зовсім не заперечував, інформують "Вікна" з посиланням на "Репортер".

"Ми одразу планували, що декрет оформимо на мене. Дружина працювала вчителькою, а я на той час мав неофіційну роботу. Перший рік з Дашею — це погодував, поклав спати, знову погодував, змінив памперс, поклав у манеж, аби гралася — нічого складного. До того ж, дружина працювала лише кілька днів на тиждень, то ми були одне в одного на підхваті", — розповідає Олександр Шкурган.

Але вчительської зарплати на всіх не вистачало. Олександр був змушений на два місяці поїхати на будову до Естонії. Після повернення влаштувався у службу мобільної охорони з графіком доба через дві. Також подружжя підлаштувало свої робочі години так, щоб хтось один точно міг бути з дітьми.

"Приїжджаю з роботи без сну, починаю займатися дітьми, поки не повернеться дружина. Знаєте, що я люблю найбільше? Післяобідній сон, бо тоді і я з малечею можу відпочити", — розповідає Олександр.

Хоч син вже досить дорослий і допомагає татові з сестричкою, Олександр боїться лишатися з дітьми, коли ті хворіють.

"Я знаю лише народні методи лікування: малини дати, чай з лимоном. У таких випадках приходить на допомогу жінчина сестра, вона фармацевт. А ще я просто емоційно не переношу, коли треба вести дітей на щеплення або коли дають уколи. Вони зі мною майже ніколи не плачуть, тому ці сльози мені як ножем по серцю", – пояснює чоловік.

Крім того, Олександр страшенно не любить манну кашу, каже, що це чи не основний стрес його батьківства:

"Коли сам годуєш дитину, треба все пробувати, аби повірила, що то смачно. Уявляєте, як я намагаюся не кривитися?!".

За його словами, діти ніколи не були для них перепоною для реалізації планів, просто іноді доводилося докладати більше зусиль.

"Коли Денису було три місяці, ми вже їхали на море в Крим, я там навіть підпрацьовувати встигав. А після анексії ми почали щороку їздити на Закарпаття, на озера біля Косина. Даші теж було лише кілька місяців. Єдине, що ми їхали на своєму бусі, тож дітей, якщо втомлювалися, було зовсім не проблемою покласти спати на годинку. Ми не боїмося брати малих, бо вже звикли скрізь бути разом", — зазначає чоловік.

Олександр Шкурган переконаний: навіть якби не пішов у декрет, з дітьми сидів би не менше.