Євгенія Бардяк презентувала розділ книги про медичну допомогу під час окупації Слов'янська. ФОТО

У Слов’янську до 6-ої річниці звільнення міста від окупації було презентовано документальну збірку "Місто, з якого почалася війна", над якою протягом двох років працювали представники Коаліції громадських організацій "Справедливість заради миру на Донбасі".
Переглядів: 271
Лікарка Євгенія Бардяк написала розділ до документальної збірки "Місто, з якого почалася війна"

Книга складається з 10 частин, які розкривають повну картину того, що відбувалося у квітні-липні 2014 року, та наслідки, які досі відчутні у суспільстві. Громадська діячка, лікарка Євгенія Бардяк написала розділ "Не зрадити клятві Гіппократа": надання медичної допомоги в окупованому Слов’янську, інформують "Вікна" з посиланням на Івано-Франківську обласну організацію "Молода Просвіта".

"З початку 2015 року я документую порушення прав людини щодо осіб, які перебували у незаконних місцях позбавнення волі. Пізніше описувала, як полонені отримували медичну допомогу. І коли ми розпочали роботу над книгою про Слов’янськ, я точно знала над якою темою працюватиму", — говорить Євгенія Бардяк. 

Авторка розповідає, що медики у час війни відіграють ключову роль, адже саме вони, ризикуючи власним життям, рятують інших. У Слов’янську на час окупації залишалося багато мирних мешканців, але відбувалися обстріли з важкої артилерії, тому багато загиблих і поранених було саме серед цивільних.

"Кого ми ще могли врятувати, того рятували. Було багато таких, кому вже не допомогти. І діти постраждалі були. Бомбили зі всіх сторін міста", — пригадує хірургічна медсестра Олена Вінтоняк.

На захід прийшло 6 медиків з 11 опитаних. Вони разом з іншими мешканцями розповіли, як їм жилося в умовах воєнних дій.

Михайло Андріянов, який ситуативно виконував тоді обов’язки головного медика міста, наголосив, що в червні 2014-го не було ні світла, ні води, ні зв’язку, але поранені поступали весь час. Для того, аби оперувати і мати необхідне медичне забезпечення, доводилося вести перемовини з бойовиками. Останні захопили один із корпусів міської клінічної лікарні та розподіляли усю гуманітарну допомогу.

Часто медики наражалися на небезпеку загинути не тільки від снарядів, але й від рук бойовиків. Під час опитування хірург Аркадій Глущенко зазначав про неодноразові погрози у свою адресу. Одного разу наставниця Ігоря Гіркіна (Стрєлков) на прізвисько “Льоля” (справжнє ім’я Ольга В’язовська) змушувала медика дати інтерв’ю російському журналісту.

"Із пістолетом прийшла. А що в неї в голові? Різне може трапитися", — роздумує пан Глущенко.

На запитання, чому не поїхали з міста, як зробила інша частина людей, у тому числі медичних працівників, гінеколог Олена Шевченко відповідає:

"Потім я, звичайно, усвідомила, що просто могло закінчитися життя. Ми не хочемо здаватися кращими, ніж є. Ми звичайні люди. У той час ми робили свою роботу".

Як повідомляють в ГО "Молода Просвіта Прикарпаття", в Івано-Франківську презентація книги відбудеться в першій половині вересня. Додаткова інформація з’явиться на сторінці організації.

Фото: Міла Новікова, Ганна Куровська