Юлія Багринівська переконана, що її талант — служити на благо людей Про те, як допомагає віра створювати ікони, як проходять творчі будні, чи важко поєднувати материнство та іконопис, як, написавши ікону, жінці вдалося завагітніти, розповіла «Вікнам» іконописиця Юлія Багринівська, уродженка села Пійло Калуського району.
Зізнається: бути художницею хотіла завжди. Мріяла продовжити справу свого вуйка (маминого брата), який не зміг до кінця реалізувати свої плани в мистецтві. У непрості 90-ті він емігрував до США, адже було непросто молодому, простому художнику без зв’язків та грошей стати тим, ким насправді хотілося. У іншій країні чоловік змінив професію. Проте завжди підтримував Юлію на шляху до малярства.
У 2008 році дівчина вступає в Калуський коледж культури і мистецтв, у 2012 році — у Львівську національну академію мистецтв на кафедру «Сакральне мистецтво». До речі, рідні Юлії схиляли її більше до спеціальності «Дизайн». Дівчина дослухалася до порад родичів. Проте в Бога були інші плани.
"Через деякий час мені подзвонили з приймальної комісії і повідомили, що я повинна переписати заяву. І ось це був один із перших знаків, що іконопис — мій шлях. Також перед моїм вступом в академію майбутній чоловік моєї подруги подарував мені альбом із сакральними творами сучасних митців. Це був ще один знак, що я на правильній дорозі", — зауважила іконописиця.
Після здобуття освіти дівчина працювала над розписами церков, зокрема, в рідному селі: «Введення в храм Пресвятої Богородиці» — в греко-католицькій Введення (2014); плащаниця «Оплакування Ісуса Христа» — в православній церкві Введення в храм Пресвятої Богородиці (2016). Робота «Моління в Гетсиманському саду» поповнила фонд краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни та Омеляна Антоновичів у Долині. А ікона «Святі Віра, Надія, Любов та їх мати Софія» створена для церкви, будівництво якої заплановане в Калуші (2019).
На думку Юлії, іконописцю не є обов’язковим мати академічну освіту. Проте все ж вона є важливою основою для реалізації творчих планів:
"Важливо не сприймати закінчення вишу як «вершину айсбергу» — потрібно вчитися впродовж усього життя. Також важливим аргументом є те, що іконописці часто працюють у церквах, каплицях над монументальними працями, де знання рисунку, композиції, повітряної перспективи, кольору є необхідними".
Юлія Багринівська вважає, що ікону може створити невіруюча людина, але це буде лише твір мистецтва:
"Ікона — це щось більше та глибше. З Божою рукою вона здатна творити дива. Не можна зображати того в кого не віриш. Я віру в Бога і знаю, що Він завжди поряд. Бог мені підказує шлях".
Обрати ікону можна тільки серцем та душею, вважає калушанка. Адже, образ є провідником між небом та землею. Вона повинна викликати бажання молитви. Це найважливіший критерій відбору:
"Щодо зображення, техніки та символіки, то все це враховується, виходячи з мети покупки. Наприклад, якщо ікону купують на подарунок дітям, то це можуть бути образи ангела-охоронця чи небесного Покровителя, чиє ім’я носить дитя. Вони матимуть одну символіку, ікони на весілля — матимуть зовсім іншу. Ікони пишу авторські, в яких опираюся на візантійську традицію та канон".
Іконописиця створила унікальну серію ікон для дітей та жінок, що готуються стати мамою. Таке рішення калушанка прийняла після коментаря однієї жінки в соцмережі:
"Олена залишила коментар під моїм відео, де я розповідаю свою історію з іконою «Благовіщення», і розповіла, що вона на пологи із собою брала образочок. Лікарка спочатку дуже здивувалася, як вона так швидко народила донечку, а побачивши, що в її руках, відповіла: «Зрозуміло, ти була не одна», маючи на увазі, що та була під покровом Богородиці. Пізніше Олена поділилася ще однією історією, яка трапилася із нею. Придбавши ікону «Ангела-охоронця» в церковній крамничці в Меджугор’ї, через місяць дізналася, що вагітна. Це надихнуло мене на створення серії ікон для дітей та жінок, які готуються стати мамою".
Також Юлія Багринівська поділилася особистою історією свого життя, яку вважає Божим дивом:
"Після того, як написала ікону «Благовіщення», то дізналася, що перебуваю при надії. Це, направду, диво і Божий знак. Та передісторія — не менш цікава. По закінченні академії я вийшла заміж і в своїх молитвах яообіцяла собі та Богу, що коли буду вагітною, то писатиму ікони, а замовлень у мене тоді не було. Через пів року я отримала замовлення на написання ікон до майбутньої каплиці. Не важко здогадатися, що першою іконою, яку я повинна була виконати — ікона «Благовіщення Пресвятої Богородиці». У жовтні 2017 року, коли ікона була завершена, дізналася, що буду мати дитину. Усю вагітність я працювала над іконами і продовжую донині. Я дотримала своєї обіцянки, сама цього не розуміючи. Ось так віра та молитва здатні творити дива. До речі, я не одразу це зрозуміла. Тільки готуючись до власної персональної виставки ікон «Моління», яка відбулася в квітні минулого року в музеї «Бойківщина», все зійшлося. Це було як прояснення. Відтоді я точно знаю, чим повинна займатися в житті. Іконопис — це моя дорога".
Нещодавно художниця стала мамою. У новому статусі додалося чимало обов’язків. Проте Юлія каже, що материнство, сім’ю, роботу поєднувати їй вдається, адже має мотивацію та допомогу рідних.
"Я вірю, що писати ікони — це моє покликання та спосіб служіння людям. Малювати для мене — це як дихати, життєво необхідно. Виховання дитини — це важка щоденна праця. Але саме дитина надихає та мотивує на досягнення своєї мрії. Щоденно мене підтримують та допомагають мої близькі люди — чоловік та батьки, за що їм надзвичайно вдячна. Так, легко зупинитися та махнути на все рукою, а працювати на ціль — складно. Але яке неймовірне задоволення бачити «плоди» своєї праці!" — переконує Юлія Багринівська.
Попри материнські щоденні клопоти, Юлія відчуває гармонію з собою:
"Мій синочок — дзиґа ще та! Доводиться мені бути дуже динамічною, іншими словами — крутитися, як білка в колесі. Та попри це все бувають моменти, коли я повільна, домашня і відчуваю повну гармонію із собою. Цей стан тісно сплетений з молитвою та іконописом. Писання ікони дає мені цю гармонію. Шкода тільки, що зараз цього часу мало. Над іконами я працюю, коли синочок спить або коли хтось із рідних має можливість погратися із дитиною. Можливості знаходяться, якщо мати велике бажання!".
Зараз іконописиця працює над серією ікон для дітей «Ангел-охоронець». У планах — створення ікони для різної аудиторії: жінок у декреті з маленькими дітьми, які хвилюються за здоров’я своїх діток; молодих пар, які готуються стати сім’єю; жінок, які мають страх перед пологами; людей, що цінують традиції; священників; хресних батьків, які відповідально ставляться до своїх обов’язків; людей, які мають батьків похилого віку; жінок та чоловіків, які бережуть сімейні цінності; тих, хто переживає втрату дорогих їм людей.
Юлія Багринівська переконана, що її талант — служити на благо людей. А ікона, перед якою моляться щирі молитви, здатна на великі дива.
Ірина КМІТЬ, журналістка
Довідка. Народилася 1993 року, с. Пійло (Калуський район.
2012 — Калуський коледж культури і мистецтв, спеціалізація «Образотворче мистецтво».
2016 — Львівська національна академія мистецтв, кафедра сакрального мистецтва («магістр»).
З березня 2016 року — Викладач на комісії «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» Калуського коледжу культури і мистецтв.
Вересень 2015, липень 2016 — Праця над розписами (орнаментальні композиції, розетки) в греко-католицькій церкві Введення в храм Пресвятої Богородиці в с. Пійло.
Грудень 2018 — Участь в виставці-продажу «Тихий янгол» з іконою «Успення Пресвятої Богородиці» (благодійний проєкт, спрямований на допомогу бійцям Аратта 8-й батальйон Української Добровольчої Армії.)
Квітень 2019 — Перша персональна виставка ікон «Моління» в краєзнавчому музеї «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.
Вересень 2019 — Участь в проєктах Арт-резиденція «ZhovkvArt» та Художній майстерні для дітей із інвалідністю «HappyArt» (Жовква)
Квітень 2020 — Участь у онлайн-проєкті «Моя вакцина — це мистецтво» від Музею сучасного українського мистецтва ім. Корсаків (Луцьк) з іконою «Святий архистратиг Михаїл».
Травень 2020 — Участь в арт-проєкті «Імунітет» від Музею сучасного українського мистецтва ім. Корсаків (Луцьк) з роботою «Розп’яття».
Травень-червень 2020 — Колективна виставка студентів та викладачів Калуського коледжу культури і мистецтв, присвячена 25-річчю спеціальності «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» (Виставкова зала, Калуш)
Працює в ділянці станкового малярства та іконопису. Учасниця колективних виставок з 2010 року. Роботи знаходяться у приватних колекціях в Україні та за кордоном (США, Канада, Польща, Чехія). Приймає участь у пленерах та арт-резиденціях.
