Тамара Горіха Зерня на врученні "Книги року". Фото: Олена Павлова Як тривав процес написання роману, чому потрібно писати про війну, яка основна складова написання успішної прози, над якою книгою вже розпочала роботу авторка? На ці та інші відповіла журналістка, перекладачка, волонтерка, а віднедавна й письменниця Тамара Горіха Зерня, яка побувала в редакції "Вікон".
Читаючи багато іноземних, як друкованих, так і електронних видань, перекладачка помітила, як сильно змінилися акценти в оцінці і ставленні до українсько-російської війни на Заході. Тоді зрозуміла, що інформаційно Україна сильно програє. Це і було однією з причин написати правду, розповідає Тамара Горіха Зерня:
"Дуже сильна пішла перевага в бік проросійських поглядів, пропаганди. Звичайні люди сприймають цю війну як громадянську або як внутрішній конфлікт України, до якої «пристебують» Європу та Америку. Росії вдалося кинути фразу про те, що це російська внутрішня справа. Я бачила, як у Росії запустили цілий ряд книг про війну на Донбасі, в яких йдеться про те, що українці-нелюди вбивають дітей Донбасу. Я розуміла, що з цим потрібно було щось негайно робити".
Авторка каже, що через 10 років про війну знатимуть виключно з книжок. Її рішенням було розкрити тему війни у художній літературі:
"Свідки відходять, помирають. Документи ненадійні, ї мало, інформацію в Ютубі «підчищують». До речі, бабуся Свята (чоловік авторки Святослав Бойко — калушанин, соліст гурту "Широкий лан". — Авт.), коли говорить про момент арештування її родини кожен раз говорить його по-новому. Не тому, що вона вигадує, просто людська пам’ять так влаштована. І травматичні речі погано запам’ятовуються".
Тамара Горіха Зерня з чоловіком Святославом та сином Марчиком
В роботі над книгою найважчим рішенням було власне почати її писати, каже письменниця. Решту — складні завдання, але посильні, якщо поділити їх на певні етапи.
Робота над романом тривала півтора року. Половина часу — збір інформації. Кожен персонаж мав реального прототипа. Головна героїня — надзвичайно мужня жінка, з великим потенціалом, наголосила Тамара Горіха Зерня:
"З цією жінкою до війни ми були заочно знайомі по роботі. Стикнулися з нею в 2015 році в Дебальцевому на базі розвідки. І відтоді я з нею підтримувала дуже тісний контакт. Вона була супереефективною координаторкою волонтерської допомоги й одночасно розвідницею, генієм по збору інформації. Багато часу проводила на окупованій території. Це була жінка цивільна, яка, не привертаючи до себе уваги, проходила, пролазила. Вона брала участь у багатьох операціях, в тому числі по виведенню, довезенню людей з Донецька. Збір, кординація даних, кординація обстрілів. Все це було на її жіночих плечах".
Працюючи над книгою, авторка зустрічалася з багатьма біженцями і військовими, які були вихідцями з окупованих територій, з якими записувала інтерв’ю. Окрім того, підняла всю доступну інформацію в інтернеті, починаючи від 2014 року і закінчуючи архівами новин.
Письменниця не один раз побувала на передовій як волонтер
Тамару Горіха Зерня мучили сумніви з приводу того, яка ж вийде книга. Проте підтримка людей зіграла важливу роль, каже володарка премії "Книга року"від ВВС:
"Найбільший наш ворог — комплекс неповноцінності і страх. Кожен сумнівається в собі. Мене сім’я підтримувала, ніколи не сміялися, навпаки — з повагою ставилися до того, що роблю. До фінальної краплі я не показувала рукопис нікому. Я тільки публікувала маленькі уривки на Фейсбуці. А у Фейсбуці в мене середовище дружнє. Мені здається навіть, якби я викладала телефонний довідник, мене все одно б хвалили і казали "давай ще".
Письменниця зізналася, що вже розпочала роботу над новою книгою. А щоб не було шляхів відступу від робочого процесу, одну зі сторінок подарувала на день народження видавчині, заламінуваши і вставивши у рамку. Перекладачка зізналася, що майбутня книга буде написана в детективному жанрі:
"Це буде детективна історія, в якій порушується питання брехні і правди, пристосування до реальності. Не про війну, але учасники дійства — люди з воєнним досвідом".
Письменниця каже, що зараз її книга потрохи "поглинає":
"Герої починають говорити власними голосами. Мені цей процес подобається, адже це наче народження нового світу, в якому ти є свідком, співучасником. Ти маєш шанс проникнути в шпаринку нового фільму про який ніхто не знає".
За словами Тамари Горіха Зерня, основною складовою успіху написання книги — послідовність:
"Книга — величезна робота. Її потрібно робити не всю одразу, бо у нас немає можливості сісти і відключитися від світу, писавши декілька місяців десь в усамітненні. Виділити по годині кожен день або через день — нормально. Менше посидіть у соцмережах, викиніть телевізор і час у вас звільниться. Це стосується не лише для книги, а будь-якої справи (дисертації, бізнесу, вищої освіти, тощо). Ідіть вперто до самого кінця. Не поспішайте і будьте послідовним".
Ірина КМІТЬ, журналістка