Ілюстрація. Вибори відбуватимуться в територіальних округах, на які буде поділена територія міста, району чи області Експерти "ОПОРИ" спробували уявити, як виглядатиме розподіл мандатів із урахуванням прийнятих новацій про партизацію до рівня населених пунктів із кількістю виборців 10 тисяч і більше, 25% виборчої квоти для просування кандидата вгору за списком своєї партії та новою формою бюлетенів.
Особливості виборчої системи
За новим Виборчим кодексом вибори депутатів у місцевих радах, де кількість виборців складає 10 тисяч і більше відбуватимуться за системою пропорційного представництва за відкритими партійними виборчими списками. Право висування списків кандидатів мають лише політичні партії. Відтак безпартійні кандидати не зможуть балотуватися в порядку самовисування, хоча можуть бути висунуті в списку політичної партії.
Участь у розподілі депутатських мандатів братимуть ті партії, які подолають 5% виборчий бар’єр у межах округу, що охоплює територію всього міста (району або області).
Вибори місцевих депутатів відбуватимуться в територіальних виборчих округах (ТВО), на які буде поділена територія міста (району чи області). Кількість таких ТВО залежить від кількісного складу місцевої ради – чим більше депутатів має бути обрано, тим більшою буде кількість створених ТВО. Орієнтовна кількість територіальних виборчих округів визначається за уніфікованою схемою: кількісний склад депутатів відповідної ради треба поділити на 10. Наприклад, у місті, де місцева рада нараховує 42 депутати, буде утворено орієнтовно 4 округи (42 : 10 = 4,2 і враховується лише ціле число). Також допускається відхилення від середньої орієнтовної кількості – не більше ніж на два округи. Всі утворені в місті (районі чи області) територіальні виборчі округи входять до єдиного багатомандатного виборчого округу, який охоплює межі цього міста (району чи області).
Зважаючи на такий територіальний поділ кожна партія формуватиме два типи списків кандидатів – один загальний для всього міста (району чи області) і декілька окремих для територіальних виборчих округів. До загального списку партії входять усі кандидати, яких партія висунула в межах цілого міста (району чи області) – він називається єдиний виборчий список. Партія самостійно встановлює порядковість розміщення кандидатів у цьому списку і це матиме вирішальне значення на етапі встановлення результатів. Якщо партія подолає виборчий бар’єр, то кандидат під першим номером у цьому списку гарантовано отримає депутатський мандат. Решта лідерів списку теж мають дуже високі шанси бути обраними на відміну від кандидатів унизу списку.
Інший тип списків, які формує партія, це окремі територіальні виборчі списки, куди розподіляються кандидати з попередньо сформованого єдиного виборчого списку (окрім першого номера). Порядковість розміщення кандидатів у цьому списку теж має значення, адже якщо якийсь із партійних кандидатів, за якого активно голосували виборці, не отримає мінімально необхідної кількості голосів (не менше 25% від виборчої квоти), то обраним буде кандидат, якого партія поставила на вищу позицію в територіальному списку.
Висунуті партією кандидати до місцевої ради не можуть дублюватися в різних територіальних списках. Тому в кожному такому списку буде унікальний перелік кандидатів, з-посеред яких виборці зможуть обирати конкретну особу. В єдиному виборчому списку партії може бути стільки кандидатів скільки депутатів нараховується в місцевій раді. Натомість у територіальних виборчих списках число кандидатів не може бути меншим 5 і більшим 12 осіб. Таким чином, у бюлетені для голосування виборець зможе обирати одного з щонайменше п’яти кандидатів від партії, що вигідно відрізняється від пропорційної системи, яка застосовувалася на місцевих виборах у 2015 році.
Текст виборчого бюлетеня включатиме в себе перелік партій (із зазначенням кандидата під першим номером в єдиному списку цієї партії) і пронумерований перелік декількох кандидатів висунутих кожною партією в територіальному виборчому окрузі. Виборець відзначатиме партію за яку голосує і також вписуватиме у трафарет номер кандидата із запропонованого переліку. Важливо розуміти, що виборці в межах одного міста, які належать до різних ТВО, матимуть в бюлетені однаковий перелік партій, але різний список конкретних кандидатів висунутих цими партіями.
Як на практиці працюватиме виборча система
Змоделюємо, що вибори відбуватимуться до міської ради, в яку має бути обрано 34 депутати. В межах такого міста орієнтовно буде утворено 3 територіальні виборчі округи (34 : 10 = 3,4). Припустимо, що участь у виборах бере п’ять політичних партій («Партія щастя», «Партія успіху», «Партія здоров'я», «Партія добра» і «Партія кохання»), кожна з яких висунула єдиний список кандидатів із 25 осіб і на основі єдиного списку сформувала три територіальні виборчі списки в кожному в яких нараховується від 7 до 9 кандидатів. Загальна кількість виборців у місті становить 30 тисяч (в кожному з територіальних виборчих округів нараховується 10 тисяч виборців). На виборчі дільниці в день голосування прийшло 14 тисяч виборців, таким чином явка виборців склала 47%. Для того, щоб взяти участь у розподілі мандатів партії потрібно подолати 5% бар’єр, який складає 700 виборців (5% від 14000).
Таблиця 1 «Результати голосування за списки партій в єдиному виборчому окрузі»:
В цілому встановлення результатів голосування відбувається в два етапи: спочатку проводиться розподіл мандатів і визначаються конкретні переможці на рівні територіальних виборчих округів, а потім розподіляються решта мандатів і визначається переможці на рівні єдиного виборчого округу.
1 крок: рахуємо загальну кількість голосів поданих на підтримку списків партій, які подолали 5% виборчий бар’єр. У нашому випадку таких партій чотири і в сумі вони отримали 13500 голосів (5000 + 3000 + 3500 + 2000). «Партія добра» не набрала мінімально необхідного для проходження в раду відсотка голосів.
2 крок: рахуємо виборчу квоту, тобто кількість голосів виборців необхідну для отримання одного депутатського мандата. Для цього загальну кількість голосів отриманих усіма партіям, які подолали виборчий поріг (13500) ділимо на кількість депутатських мандатів у місцевій раді (всього 34 мандати), АЛЕ без врахування тих мандатів, які партії отримають гарантовано (отже мінус 4 мандати). В нашому випадку чотири партії, які подолали виборчий поріг отримають по одному гарантованому мандату (йдеться про кандидата під першим номером в єдиному списку партії). Таким чином виборча квота складе 450 голосів (13500 : 30 = 450).
3 крок: визначаємо скільки саме мандатів у кожному територіальному виборчому окрузі отримає кожна з партій, які подолали бар’єр. Для цього кількість отриманих партією голосів у кожному територіальному виборчому окрузі ділимо на виборчу квоту. Припустимо що «Партія щастя» в одному з територіальних виборчих округів (ТВО №1) отримала 1695 голосів. Таким чином у цьому окрузі партія здобула 3 мандати (1695 : 450 = 3,8). Враховується лише ціла частина числа. Всього ж «Партія щастя» на рівні територіальних виборчих округів отримала 9 мандатів. Результати розрахунків для решти партій приведені в таблиці нижче.
4 крок: визначення переліку конкретних кандидатів обраних в територіальних виборчих округах шляхом формування рейтингу кандидатів в територіальних списках партії (див. Таблицю 4). Кандидати рейтингуються за двома критеріями: спочатку відбираються лише ті кандидати, які отримали 25% голосів від розміру виборчої квоти; далі усі вони розміщуються у верхній частині територіального партійного списку в порядку зменшення кількості голосів. Решта кандидатів у цьому списку розміщуються в порядку визначеному партією при формуванні списку. В нашому випадку 25% від виборчої квоти складе 113 голосів (25% від 450). Таким чином лише ті кандидати, які отримали в межах територіального виборчого округу 113 і більше голосів на свою підтримку зможуть просунутися у виборчому списку.
Проаналізуємо приклад розподілу мандатів на рівні територіального виборчого округу для «Партії щастя». Нагадаємо, що «Партія щастя» здобула по три мандати в кожному ТВО (всього 9 мандатів). В територіальному окрузі №1 троє кандидатів отримали голосів виборців менше ніж 113 голосів (25% від виборчого квоти), отже вони в останню чергу беруть участь в розподілі мандатів. Так як інші кандидати набрали значно більше голосів, то серед них і визначили обраних від партії депутатів у цьому окрузі (ними стали Кандидат 8, Кандидат 4 і Кандидат 3). Більш показовою є ситуація в ТВО №2 – там лише два кандидати отримали голосів більше ніж 25% від квоти (Кандидати 10 і 12). Саме вони отримали мандати в окрузі за результатами рейтингування. Натомість третій мандат «Партії щастя» в цьому окрузі отримав Кандидат 11, за якого проголосувало лише 20 виборців, але який був на другому місці в сформованому партією територіальному списку. В ТВО №3 мандати отримали троє кандидатів, які набрали найбільшу кількість голосів виборців, хоча при формуванні списку партія розмістила їх на останніх позиціях в єдиному та територіальному списках. У прикінцевих таблицях представлений гіпотетичний розподіл мандатів на рівні територіальних виборчих округів для решти партій.
Далі відбувається наступний етап встановлення результатів і розподілу мандатів вже на рівні єдиного виборчого округу. Для цього насамперед потрібно порахувати кількість ще невикористаних голосів для кожної партії і кількість нерозподілених мандатів на рівні територіальних виборчих округів.
5 крок: рахуємо кількість невикористаних голосів для кожної партії в територіальних виборчих округах. Спочатку кількість вже отриманих партією мандатів у ТВО множимо на виборчу квоту. Для «Партії щастя» це число становитиме 1350 (3 x 450 = 1350) для кожного територіального виборчого округу (бо партія має по три мандати в трьох округах). Далі це число віднімаємо від загальної кількості отриманих партією голосів у відповідному територіальному окрузі. В Таблиці 2 наводиться кількість отриманих партіями голосів у кожному ТВО, що використовувалася для обрахунків. Таким чином в ТВО №1 кількість невикористаних голосів «Партії щастя» складе 345 (1695 – 1350 = 345), в ТВО №2 невикористаних голосів буде 405 (1755 – 1350 = 405), для ТВО №3 результат буде 200 невикористаних голосів (1550 – 1350 = 200). Таким чином загальна кількість невикористаних голосів «Партії щастя» в межах єдиного виборчого округу становитиме 950 голосів (345 + 405 + 200 = 950).
6 крок: встановлення кількості нерозподілених мандатів. Для цього треба додати усі мандати, які отримали партії в межах територіальних виборчих округів і таким чином ми отримаємо суму вже розподілених мандатів на рівні територіальних виборчих округів. У нашому випадку розподіленими між партіями є 23 мандати – по 8 в ТВО №1 і №2 і 7 мандатів в ТВО №3. Сюди треба додати чотири гарантованих мандати, які також вже отримали кожна з чотирьох партії (перший номер в списку). Віднявши від загальної кількості мандатів (34 мандати) 27 вже розподілених (23 в територіальних округах і 4 гарантованих) ми отримаємо 7 нерозподілених мандатів (34 – 23 = 11), які партії отримають на рівні єдиного виборчого округу.
7 крок: встановлення кількості мандатів, які кожна партія отримує в єдиному виборчому списку. Для цього загальна кількість невикористаних партією голосів ділиться на виборчу квоту. Так, «Партія щастя» додатково отримує 2 мандати (крім 9 раніше розподілених) вже на рівні єдиного виборчого списку (950 : 450 = 2,111). При обрахунку спочатку враховуються цілі числа, а потім вже розподіляються мандати на основі дробових залишків (до уваги беруться три знаки після коми). «Партія успіху» і «Партія здоров’я» за рахунок дробових залишків отримують по одному додатковому мандату.
Таблиця 3. Результати розподілу мандатів в територіальних виборчих округах і в єдиному виборчому окрузі.
8 крок: визначення переліку кандидатів обраних в межах єдиного виборчого округу. Крім першого гарантованого місця, переможцями стають ті кандидати, які займають вищі позиції в єдиному виборчому списку сформованому партією. Результати персонального голосування виборців тут до уваги не беруться. В нашому прикладі з «Партією щастя» обраними стають Кандидат 2 і Кандидат 5. У решти партій обраними очікувано стають також кандидати з першої п’ятірки єдиного списку. Таким чином партії, які подолали виборчий бар’єр і взяли участь у розподілі мандатів в умовах застосування такої виборчої системи зберегли обмежений вплив на проходження кандидатів за рахунок 1) гарантованого першого місця в списку, 2) порогу для кандидатів у територіальних списках у вигляді 25% голосів від виборчої квоти, 3) результатів розподілу залишкових (невикористаних) мандатів на рівні єдиного виборчого округу. Вплив партій та ефект закритих списків може зростати у випадку пасивності виборців у голосуванні за конкретних кандидатів або розпорошеності голосів між багатьма кандидатами в територіальному виборчому списку (що не дозволить їм отримати більш ніж 25% голосів від виборчої квоти).