Пані Ганну привітали з 100-річним ювілеєм рідні та близькі Поважна жінка, яка прожила нелегке життя, сповнена оптимізму, у неї чудове здоров”я, вона користується смартфоном та мріє погуляти на весіллі у праправнуків, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Пік".
“Моя мати народилася у великій родині, У сім’ї було 12 дітей. На жаль, вижили лише шестеро. Мама була найстаршою. Її батько був вояком австро-угорської армії, любив порядок та дисципліну. У родини було поле і худоба, хліб і до хліба, хоча працювали важко”, — розповідає Галина Бітківська, донька ювілярки.
Дитиною Ганна Монастирецька ходила до школи, тому вміє добре читати, писати і рахувати. Заміж вийшла у 19, за місцевого парубка Михайла. Він брав участь у національно-визвольних змаганнях, був вояком УПА. У непрості радянські часи його засудили на 10 років ув’язнення та був 3 роки заслання.
Покарання відбував у Сибіру. У далекий край вивезли і його дружину Ганну та двох дітей. Там жінка прожила 9 років, втратила доньку і народила ще одну. А сина Монастирецьких привезла в Україну знайома родини. За словами пані Галини, у її батька і матері було 6 дітей. Нині живуть троє. А ще в ювілярки є 6 онуків, 8 правнуків та 3 праправнуків.
“Мати рано залишилася вдовою. У 1969-ому році помер наш батько, тому неня мусила була важко працювати на городі та утримувати чималеньке господарство. І попри те встигала вишивати, шити, і нас навчила. А ще вона чудово пекла і варила. Ніхто з нас, дітей, не спече такого неймовірного хліба, як мама”, — продовжує пані Бітківська.
Незважаючи на поважний вік Ганна Монастирецька — сучасна бабуся, вона вміє користуватися мобільним телефоном, щодня розмовляє з усіма рідними.
За словами доньки у матері є свій режим дня: вона лягає спати о 22.00, встає о 08.00 перед і після сну молиться. Щоранку поважна пані запарює собі чашку міцної кави, яку іноді присмачує домашнім молоком, любить їсти смажені в клярі кабачки та молочні каші. А коли заболить шлунок, то випиває по 20-30 грам домашнього вина чи горілки. Протягом довгого життя Ганна Монастирецька майже не була в лікарнях і навіть народну медицину не використовує, каже, що від Бога й батьків отримала добре здоров’я. Прикметно, що на святкуванні сторіччя бабця виспівувала десятки старовинних коломийок та пританцьовувала.
Донька ювілярки мовить, що таємниця довголіття її матері у спокої, сильній вірі в Бога та порядності. Досі десятки односельців навідують бабцю, просять у неї поради у різних життєвих справах, обговорюють з нею… політику і суспільне життя. Це й не дивно, бо пані Ганна активно цікавиться подіями в селі, в області та в Україні, щодня слухає радіо, читає газети. Ще донедавна вона поралася на городі, була церковною сестрицею, подарувала місцевому храму дві хоругви. Також ювілярка вболіває за події на Сході, молиться за українських вояків, хоче, аби в країні закінчилися війна і карантин та мріє погуляти на весіллі в праправнуків.
