Зліва направо: світлої пам'яті Іван Павліха, Оксана Тебешевська та Михайло Коломієць Це був невтомний трудівник на українській ниві життя, дописує на своїй сторінці у Facebook Оксана Тебешевська.
Михайло Коломієць — автор книг “Історія Калуша і Калущини у датах, цифрах і цікавих фактах (1996), “Просвіта Калущини: далеке і близьке” (2004), упорядник та автор текстів проспектів про музей Степана Бандери у Старому Угринові, путівника “Калуш. Обличчя міста”, літературно-мистецьких випусків Калуського міськрайонного часопису “Зоря Прикарпаття”, фотоальбому “Калущина” (у співавторстві з Василем Мельником), великої кількості публікацій у пресі. Усе це — неповний перелік зробленого цим небайдужим і талановитим чоловіком.
Народився Михайло Іванович Коломієць 12 серпня 1955 року в далекому Хабаровську, куди на спецпоселення були вислані з рідних Копанок Калуського району його дід і мати, яка була півсиротою. Батько служив там в армії. Зустрівши землячку Анну, одружився з нею. У 1956 році мама з малим Михайликом повернулася додому. У Копанках минуло дитинство хлопця: пас корову, няньчив молодших братиків і сестричок, грав на зарінку у футбол, допомагав батькам у господарстві.
Незабутньою була його перша зустріч із книжкою — збірником казок, купленим для хлопця вуйком Іваном (Іваном Дмитровичем Нижником — маминим троюрідним братом). Та щоб отримати дарунок, треба було вивчити абетку. Цю науку Михайлик здолав за місяць. Отож ішов до школи, вміючи рахувати, знаючи всі літери і маючи гарно ілюстровану книжку українських казок.
У рідному селі закінчив восьмирічку, продовжив навчання у Калуській СШ №6. Завжди відчував нестримний потяг до знань, багато читав. У шостому класі написав першу замітку до газети, і спонукав його до цього знову ж таки Іван Нижник. Отак і почалася дорога сільського хлопчини до великої журналістики.
Але ще була праця на заводі комунального устаткування, служба в армії, Калуське ПТУ № 6, трудові будні в цехах паропостачання, полівінілхлориду і полікарбацину на тодішньому “Хлорвінілі”. Лиш у 1978 році вступив на українське відділення філологічного факультету Львівського держуніверситету імені Івана Франка. Працював і вчився. На початку 80-х повністю перейшов на журналістську роботу. Спочатку за пропозицією Івана Тимцюрака працював кореспондентом у калуській багатотиражці “Будівельник”, відтак у “Зорі Прикарпаття”, а потім став одним із засновників “Дзвонів Підгір’я”. Понад три роки був кореспондентом обласного телебачення “Галичина”, два роки редактором газети “Брошнівський вісник”, а так — заступником редактора міськрайонного часопису “Дзвони Підгір’я”, деякий час працював в архівному відділі Калуської райдержадміністрації.
Михайла Коломійця знають на Калущині і як активного громадського діяча. У січні 1989 року він очолював оргкомітет зі створення Калуського міськрайонного товариства української мови імені Тараса Шевченка “Просвіта”, упродовж 15 років був членом його правління. З 1990 по 1994 р. був депутатом Калуської міської ради першого демократичного скликання.
Але розповідь про Михайла Коломійця була б неповною, якби ми не згадали про його письменницький хист. У свій час Михайло відвідував літературну студію “Карпатські акорди”, якою керував Йосип Попадюк. Тоді студійцями були і Василь Олійник, і Марія Вайно, і Юрій Курилко. А калуський поет Василь Ганущак часто згадує заняття в літстудії “Підгір’я”, куди Михайло Коломиєць прийшов як прозаїк. Його образки із життя, новели, оповідання свідчили про неабиякі задатки хлопця. Тут він познайомився з творчою інтелігенцією Калуша — Богданом Корвачем, Анатолієм Онишком, Ігорем Гаврилюком, Валентиною Корнійчук, Ольгою Івасів, Ярославом Магалем.
Працював Михайло у жанрі малої оповідної форми. Одразу сподобалися читачам і його друзям опубліковані в пресі образки «Білий голуб» і «Вершити треба», новела «Зимові падалиці». // Із книги "Світ за моїм вікном..." (редактор-упорядник Оксана Тебешевська).