9-метровий човен художники з Івано-Франківська змайстрували з дуба власноруч Лодія на 10 весел здійснила 115-кілометровий сплав із Галича до cела Лука Городенківського району. У Галичі і Луці кожен охочий за плату міг ступити на борт цього річкового судна, покататися на ньому чи повеслувати.
Кошти за катання на човні умільці спрямують на побудову наступної історичної реконструкції — лодії «Єлизавета Київська», інформують "Вікна" з посиланням на Франківську газету.
Це вже третій човен, який виготовили Володимир Ільків і Назар Морозко. Майстрували його пів року на власні кошти. Часом фізичною працею їм допомагали друзі. Човен зроблено переважно із соснових дощок, деякі деталі — з дуба. Металу дуже мало, він лише там, де був конче необхідний. Дошки ж прикріплювали дерев’яними кілками.
А почалося це років три тому, коли франківські художники після перегляду серіалу «Вікінги» запалали ідеєю змайструвати середньовічний човен. Збирання інформації про середньовічне суднобудівництво стало своєрідним науковим процесом. Технологію виготовлення таких плавзасобів франківці вивчали з різних джерел, у т. ч. з історичних раритетів, причому навіть у Норвегії. Однак одну з найнесподіваніших знахідок виявили в підземеллях… франківської ратуші: там у підвалі краєзнавчого музею лежить частина човна, знайденого 2010 року в селі Тенетники Галицького району.
Тож, орієнтуючись на археологічні знахідки та історичні довідки середньовічної доби, й будували вони свої човни. Почали зі скандинавського з простої причини: технологію їх виготовлення доволі ретельно описано, а тоді як інформації про давньоукраїнські є мізер. Прототипом давньоукраїнської довбанки став 12-метровий волинський човен ХІІІ ст., який віднайшли 2015 року на Волині, але розміри свого аналога франківці зменшили вдвоє.
Найскладніше було підшукати відповідне дерево. Тополю діаметром 60 см із гладким шестиметровим стовбуром знайшли в Єзупільському лісництві. Тиждень, поки витісували човен, жили в лісі в полотняних шатрах, їли дерев’яними ложками з глиняних мисок, були вбрані в лляний та вовняний одяг, середньовічного крою сорочки, за взуття мали шкіряні постоли. Як кажуть реконструктори, це перевтілення було своєрідним обміном досвіду з попередніми поколіннями.
Серед найближчих планів «Середньовічної корабельні…» — створити ще українсько-скандинавську пару: копії того ж волинського човна, але вже ідентичну, завбільшки в 12 м, і бойового човна вікінгів. Їх планують назвати «Єлизавета Київська» і «Гаральд ІІІ», адже історія кохання цих історичних постатей є дуже символічною для такого проєкту.
«Хочемо організовувати сплави, експедиції давніми торговельними шляхами, краєзнавчі екскурсії, а ще було би круто зробити інтерактивний музей на березі івано-франківського озера, де б і діти, і дорослі могли би працювати разом із майстрами з тими матеріалами й інструментами, які використовували в XІІІ ст., і поплавати на давньому кораблі», — захоплено ділився планами перед журналістами реконструктор-суднобудівник Назар Морозко.