Упродовж двох днів науковці здійснили польові розвідки пам’яток в Терношорах на Гуцульщині (с. Яворів Косівського району) і в Бубнищі на Бойківщині (с. Бубнище Долинського району). У ході цих розвідок вивчалися скельні петрогліфічні комплекси, інформують "Вікна" з посилання на пресслужбу ПНУ імені Василя Стефаника.
Також професор Микола Кугутяк провів для колег стендову лекцію “Пам’ятки духовної культури Українських Карпат”. Під час обговорення було викликано значний інтерес до теми скельних петрогліфічних комплексів у Карпатах, відзначена їх чисельність і різноманітність, необхідність подальшого вивчення, в тому числі підготовки публікації англомовного каталогу.
Довідка. Терношори — лісовий заказник місцевого значення в Україні. Розташований у Косівському районі. Заказник розташований на гірському схилі південної експозиції, на лівобережжі річки Безульки (притока Рибниці). Створений з метою збереження ділянки лісу з групою мальовничих скель заввишки до 40 метрів.
Терношорські скелі — одні з найбільших природних скульптур в Україні. Вік скель кілька мільйонів років, утворилися вони на дні Сарматського моря за часу глибокого палеоліту.
За припущеннями науковців, «Терношорська Лада» — це стародавнє святилище. Згідно з дослідженнями профеcора Миколи Кугутяка, святилище складається з чотирьох скельних комплексів, а саме: 1) кам'яний круг; 2) фалічний камінь і хтонічний ящур; 3) антропоморфна фігура; 4) чашні камені, символи і зооморфні образи.
Бубнище — село в Україні Івано-Франківській області, підпорядковане Болехівській міськраді.
В околицях села в урочищі Бубнище знаходяться славнозвісний скельно-печерний комплекс Скелі Довбуша — унікальна пам'ятка історії та природи післяльодовикового періоду. Пам'ятка, названа на честь не менш знаменитого опришка Олекси Довбуша.
Геологічна пам'ятка природи «Скелі Довбуша» — природна фортеця періоду X століття — знаходиться на висоті 668 м над рівнем моря. Це скелясті виступи пісковиків заввишки до 80 м, що утворились більше 70 млн років тому на дні моря. Кам'яний лабіринт шириною 200 м тягнеться зі сходу на захід майже на 1 км, над ним — буковий та смерековий ліси. У X–XII ст. до н. е. тут існувало язичницьке святилище — палеообсерваторія. За переказами, у XVII–XVIII століттях тут таборували опришки, які використовували печери під сховище.
Це неповторне за своїми формами і розташуванням нагромадження гігантських скель, каменів, що нагадують дивовижні істоти, покраяне глибокими, завжди темними ущелинами, ямами, потаємними ходами та стежками.
