Кохання на війні. Сім'я бійців легендарної "десятки" з Коломиї захищає нашу незалежність

Вони тримають небо над нашою Незалежністю. Часто — ціною власного життя. Але навіть під обстрілами, в бліндажах знаходять своє кохання. І гартують його вірністю та відданістю.
Переглядів: 672
Подружжя мріє про закінчення війни, щоб "довго-довго відпочивати"

Він — кулеметник, вона — старший оператор зв’язку в 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді Збройних сил України. Вікторія та Роман Шевні п’ять років, як познайомилися.

Обидвоє — з Рівного. Прослуживши в 10-й бригаді пів року, вирішили розписатися. Це трапилося на передовій, у Волновасі, інформує "Суспільне. Карпати".

"Мені здається, що служити – це обов’язок кожного молодого чоловіка. Але в нас, бачите, які дівчата, не поступаються", — Роман Шевня киває на свою дружину.

Подружжя каже, що найважче бійцям, коли немає підтримки рідних, друзів. В "десятці" знайшли нових, щирих товаришів, підтримку яких відчувають щодня.

"Тому що, якщо ми не будемо жити якось в злагоді, від цього залежить, в першу чергу, життя", — каже Вікторія Шевня.

Кохання, вважають, — це коли тебе хтось чекає завжди, дзвонить, хвилюється. На війні ці всі почуття загострюються. Вікторія згадує:

"Як на "гражданці"? Я дзвоню, він трубки не піднімає, - це таке. А тут, коли він не піднімає трубки, то вже обдзвонюєш усіх, чи все добре".

Роман теж хвилюється за дружину:

"Коли були обстріли, а Віка на зв’язку була в бліндажі... Подзвонить не можу, знаю, що там робиться страшне. Ні зв’язку, нічого немає... Але, слава Богу, все обійшлося добре".

Їхньому синові Єгору три роки. Поки батьки служать, Єгор чекає їх з бабусею та дідусем. Коли повертаються батьки, хлопчик обіцяє:

"Я в армію з тобою поїду".

Вікторія і Роман вірять, що коли син підросте, йому не доведеться пояснювати, з ким воювали його батьки. На це запитання у подружжя є чітка відповідь:

"Проти російських найманців, які хочуть забрати територію".

Розповідають те, що бачили на власні очі: російські війська там присутні.

Українські військові знають, чому вони воюють:

"Ми свою землю не віддамо нікому. Ми захищаємо Україну. Вони на чужій землі. Це — наша земля".

Подружжя мріє про закінчення війни. Кажуть, коли закінчиться війна, вони будуть "довго-довго відпочивати":

"Заберемо сина і поїдемо десь далеко".