Це буде хороша практика для студентів Фотовиставка «13 історій свавільно засуджених» — це спосіб донести до людей необхідність запровадження механізму перегляду остаточних вироків щодо осіб, яких було засуджено до довічного позбавлення волі за чужі злочини з істотними порушеннями права на справедливий суд, інформують "Вікна".
«Сьогодні в Україні більше півтори тисячі осіб засуджені до довічного позбавлення волі. Мінімум 13 з цих вироків викликають розумні сумніви, щодо їх об'єктивності і взагалі чи ці злочини було вчинені тими особами, які відбувають покарання. Але ми не бачимо за цими цифрами людей. Здається, що це так далеко від нас. Фотовиставка покликана показати не просто засуджених, а людей, які мають сім’ї, які люблять, які живуть», — розповідає Олександр Острогляд.
Університет Короля Данила підписав договір про співпрацю з Харківською правозахисною групою. Така співпраця передбачає залучення студентів до перегляду матеріалів справ 13 засуджених осіб.
Причини порушення права особи на справедливий суд могли бути різними: вплив судової помилки, переслідування осіб з політичних, економічних чи інших мотивів, кар’єризм і гонитва за показниками розкриття злочинів тощо. І визнання помилки лякає. Адже за цим слідує, що слідчий, прокурор чи суд працювали не фахово, а це тягне за собою сплату моральних збитків та безліч інших дій.
«Передбачається, що студенти УКД будуть аналізувати 13 справ незаконно засуджених осіб та складати заяви-клопотання до міжнародних органів. Це забезпечить якісну практичну підготовку, адже їм доведеться уважно і ретельно шукати помилку в справі. Написання клопотання теж нелегкий процес. Але ця діяльність стане частиною їхньої навчальної програми.
Я переконаний, що від помилки не застрахований ніхто. Наявна процедура перегляду вироків не дає можливостей перегляді рішень довічно позбавлених волі ще за радянським законодавством. Закріплений нині механізм помилування визнаний і українськими правозахисниками і міжнародною спільнотою недієвим (1 випадок для довічно позбавлених волі за часів незалежності). Саме тому ми повинні створити і наповнити реальним змістом механізми виправлення помилок», — говорить Олександр Острогляд.
