Ілюстрація. Існує багато варіантів виходу з ситуації В Україні нинішнє покоління 30-річних у небезпеці безгрошів'я. Бо в державі все ще діє солідарна пенсійна система. На сьогодні, за підрахунками спеціалістів, один працівник утримує одного пенсіонера. Бо зараз група так званого "основного працездатного віку" досить солідна. За 25 років, коли на пенсію вийдуть нинішні тридцяти та сорокарічні, тих, хто мав би утримувати їх, безнадійно мало. І змінити це вже неможливо, бо це працездатне населення не народилось, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "ТСН".
Так, зараз існує велетенська "діжка", куди усі працюючі скидуються грошима. А далі держава намагається розподілити ці гроші між усіма пенсіонерами. Наразі виходить не дуже. Через загрозливе співвідношення один до одного більшість пенсіонерів отримує мізер. Та навіть на ці виплати у пенсійній "діжці" хронічно бракує грошей. Наступного року туди планують "закачати" понад 200 мільярдів гривень.
У Міністерстві соціальної політики налаштовані рятувати солідарну систему держави будь за що і причина, кажуть, в генетиці.
"Це не тільки моя думка. Є наукові дослідження, які говорять, що людина генетично не здатна накопичувати собі на старість. Якраз державна система є основою, а все інше повинна подумати людина", — каже заступник міністра соціальної політики України Микола Шамбір.
Тоді виникає кілька запитань. Перше — що треба зробити зараз, аби не голодувати на старість?
Так, по-перше, треба переконатись, що на державну пенсію ви таки претендуєте. Зробити це можна онлайн зі свого комп'ютера через особистий кабінет на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Найпростіше — за допомогою цифрового підпису або банківську ідентифікацію. Там перед вами розкриється повна картина минулого і перспектива майбутнього. З точки зору держави, звичайно.
Найголовніше, на що потрібно звернути увагу, — ваш страховий стаж. Від трудового він відрізняється тим, що потрібно не просто працювати, а й класти гроші у Пенсійний фонд. Чим вища офіційна зарплата, тим краща пенсія. Для тих, хто не платить нічого, цей клуб пенсіонерів буде закритим. Тобто, потрібно чи не з першого дня роботи думати, чи оформляють офіційно, чи сплачують внески, чи зараховується трудовий стаж.
"Найбільшою проблемою у нас є нелегальна зайнятість. І нелегальна заробітна плата. Це проблеми, з якими треба боротись. Все інше не настільки критичне", — зазначає Микола Шамбір.
Але в країні ситуація така, що деякі роботодавці тримають своїх працівників на мінімалці, або платять зарплату в конвертах.
"Сьогодні 70% ринок зарплат в тіні. Не через те, що всі такі непатріоти. А через те, що власники підприємств не можуть платити 40% податків, тому що в них не вистачає рентабельності. І зараз ми не знаємо, яка в нас буде пенсія, де в нас буде пенсія, тому що Пенсійний фонд завжди банкрут", — пояснює народний депутат, лідер партії "За майбутнє" Ігор Палиця.
Щоб підтримати хоча б нинішній поганенький баланс, коли один працюючий годує одного пенсіонера, в країні має народжуватися і залишатися жити цілком конкретне число людей. І біда в тому, що якраз на покоління нинішніх 35-річних припадає демографічне провалля 90-х. Діти просто не народилися, тому не виростуть і не будуть нікого утримувати. Тобто пенсію державі буде брати ні з кого.
Треба усвідомити, що турбуватися про пенсію в 50 років — запізно. Треба було починати ще вчора. Якщо ви отримуєте зарплату у конверті, можете забути навіть про мінімальну пенсію. Розраховуйте лише на мізерну соціальну допомогу. Так держава називає гроші тим, хто в Пенсійний фонд нічого не вніс.
Гроші, покладені в банк, не принесуть великих заробітків. Та, принаймні, трохи переженуть інфляцію. Щоправда, тут треба бути дуже обережним. Адже гарантувати, що банк, якому ви довірились, ще буде існувати за чверть століття, ніхто не візьметься.
А от що держава гарантує — це виплати за своїми цінними паперами. Механізм такий: купуєте облігації, тобто позичаєте державі, а вона за 10, або 20 років повертає їх з відсотками.
"Вищий дохід — більше ризиків. В ОВДП ризиків жодних. Держава завжди повертає, повертала і буде повертати суму інвестицій повну, на відміну від банківських депозитів", — каже інвестбанкір Тарас Козак.
Цим інструментом дуже вдало користуються можновладці, інвестори. Але він доступний і простим смертним. Щоправда, заможним.
"В ОВДП не можна відкладати одразу маленькими сумами. Ми рекомендуємо перший раз інвестувати суму від 30 тисяч гривень. Це вже суттєва сумма, яку спочатку треба накопичити на депозитах чи в інших інструментах і потім вже вкласти в ОВДП", — каже інвестбанкір.
Для тих, кому самому нудно і складно розбиратися в усіх цих облігаціях, відсоткових ставках та надійності банків, вже зараз в Україні є організації, які зроблять це. Називаються вони недержавні пенсійні фонди.
Вступити в цей клуб пенсіонерів, на відміну від державного, можна добровільно. І вносити стільки грошей, скільки можеш.
"Сказати, що ви заробите багато, — неможливо. Але основна задача — щоб ви не втратили", — зазначає директор Адміністрації недержавних пенсійних фондів Юрій Бурков.
Це працює так:
- укладаєте договір;
- вносите протягом, приміром, 20 років щомісяця по тисячі гривень;
- фонд протягом цього часу купує і продає акції, облігації, валюту чи золото.
Тобто, роблять усе, щоб ви зберегли і примножили ваші кошти. А раптом не вийде — ніхто гарантій не давав. Це теж буде прописано у договорі.
"Ви можете відкладати стільки, скільки можете, але ви повинні розуміти, що це буде не пенсія, це буде допомога. Для базової моделі це може бути 10-15%", — пояснює Юрій Бурков.
У Мінсоцполітики поки не впевнені, чи врятує українців другий рівень пенсійної системи. Бо свідомості не вистачає навіть для солідарної.
"Як-то кажуть, ми їмо бутерброд. Хліб — це солідарна система, масло — накопичувальна, добровільно-накопичувальна — це ікорочка. От, якщо ми будем таке будувати, то тоді ми будем мати бутерброд", — каже заступник міністра соціальної політики Микола Шамбір.
