Подивіться, в якому стані країна: ми постійно живемо з надією, боремося і постійно розчаровуємося, каже кандидат Жителям Калуша і Калуського району Олександр Соколовський, насамперед, відомий своєю громадською діяльністю. З кінця 2015 року очолює громадську спілку «Громадське об’єднання Калущини учасників бойових дій (АТО) на сході України» імені Романа Шухевича, причому його вже тричі переобирали на цю посаду. Спілка є однією з найбільш масових і активних громадських організацій на Прикарпатті й об’єднує близько 700 ветеранів АТО/ООС з Калуша та Калуського району.
Олександр Соколовський досі не був депутатом та не працював в органах державної влади чи місцевого самоврядування. На виборах 25 жовтня буде кандидатом до Калуської міської та районної ради від Всеукраїнського об’єднання «Платформа Громад», про що й розповів в інтерв’ю.
— Коли Ви прийняли рішення брати участь у місцевих виборах?
— Коли мені запропонували йти на вибори, довго обмірковував, чи потрібно мені це. І, врешті-решт, вирішив: якщо не ми, то хто? Подивіться, в якому стані країна: ми постійно живемо з надією, що ситуація зміниться на краще, боремося і постійно розчаровуємося. Відколи я повернувся з війни, ми «штурмуємо» органи місцевого самоврядування, органи державної влади, в тому числі і в Києві. Ми хочемо змін! Але й розуміємо, що постійно стояти осторонь і намагатися вплинути на процеси, які відбуваються в країні, — непродуктивно. Починаєш розуміти, що найкраще для змін — йти самому у владу і ці зміни втілювати в життя. Розглядаю депутатський мандат як додатковий важіль для реалізації наших задумів та ідей, як спосіб добиватися позитивних змін.
Голова Спілки учасників АТО Калущини очолив список "Платформи Громад" у Калуську районну раду і балотується в міську раду
— Чому Ви вирішили йти з «Платформою Громад»?
— Зараз у законодавстві є імперативний мандат. Тобто, якщо ти будеш мати свою думку, простіше кажучи, не триматимеш лінію партії, то тебе партія може відкликати як неслухняного депутата. Фактично, діюче законодавство «заганяє» кожного депутата в рамки. Діючий закон про вибори, на мою думку, порушує Конституцію України та право громадян бути обраними. Виходить, що людина повинна обов’язково бути «прив’язана» до якоїсь партії, плюс — «загнали» ще в рамки імперативним мандатом. Тому в радах, припускаю, тепер буде більше заангажованих депутатів. Тому, перш ніж приймати рішення йти на вибори чи не йти, треба, в першу чергу, подумати: ти будеш вільною людиною і зможеш втілювати в життя свої ідеї, чи будеш сидіти в раді й робити те, що накажуть зверху?
Чому я йду з «Платформою Громад»? Рішення визріло після спілкування з лідером партії Олегом Гончаруком. Ми домовилися з ним, що я представлятиму не сам себе, а всіх хлопців зі Спілки. Тому, перш ніж приймати будь-які важливі рішення, обов’язково буду з ними радитися.
«Платформа громад» дає депутату можливість бути незалежним. Якщо ми проходимо в раду, то від нас не вимагатимуть голосування по команді, — запевнив мене лідер партії. У «Платформі Громад» мені імпонує не лише партійна демократія, але й повага до чужої думки. Плюс бачу, що з цією політичною силою йде багато активних людей із великим досвідом роботи в своїх сферах, які вже встигли щось зробити помітне і корисне для нашого краю. Бачу, що йде сильна команда. Вивіска ця нова і її будуть «сунути» самі люди. Не завжди треба дивитися на бренд. Це є вибори місцевих рад, на них ми вибираємо не партію, ми вибриємо людей, з якими треба буде жити та працювати на місто, район і область.
— Чи ще хтось з ветеранської спілки йде на місцеві вибори?
— До участі у виборах мене мотивує також те, що голова обласної спілки учасників АТО/ООС, керівники інших районних ветеранських організацій, військові капелани та волонтери йдуть на вибори в ради різних рівнів від «Платформи Громад». Звичайно, є ветерани АТО/ООС, які планують балотуватися від інших політичних сил. Це є їх вибір і я їхню думку поважаю. Переконаний, що ветерани будуть гідно представлені у місцевих радах і ми всі разом принесемо користь нашим громадам не залежно від того, хто від якої партії йде на вибори.
Олександр Соколовський брав активну участь у боях на сході України в Луганській області
— Який напрямок роботи плануєте обрати в районній раді?
— Мені ближча по духу соціальна тематика та гуманітарні напрямки, в тому числі екологія. Я вже маю певний досвід громадської роботи щодо вирішення соціальних проблем. Від початку заснування Спілки учасників АТО до нас зверталися не лише ветерани та їхні родини, але й звичайні люди зі своїми проблемами. Спочатку мене дивувало: чому для вирішення своїх соціальних проблем вони йдуть до учасників АТО/ООС, а не до своїх депутатів? Виходить, або депутати бездіяльні, або не вміють чути людей. Вважаю, що депутат, у першу чергу, має бути містком комунікації між громадою і виконавчою владою. Останню, якою б вона не була, завжди критикуватимуть. Розуміння тієї чи іншої проблеми та донесення до людей об’єктивної інформації щодо її вирішення є одним із завдань депутата. Ви знаєте, коли занурюєшся у вирішення чужих проблем, то мимоволі забуваєш і про свої.
— Очевидно, раз Вас щороку переобирають головою Спілки, така робота є ефективною та потрібною. До того ж відомо, що в Калуші, наприклад, вдалося вирішити чимало проблем учасників АТО/ООС: їм виділяють землю, допомагають з відпочинком та реабілітацією тощо.
— Наша Спілка — не просто дієва, а одна з найактивніших в Україні завдяки командній роботі. З самого початку створення ми активно брали участь у різних акціях як на обласному, так і на всеукраїнському рівні. Але, на жаль, бачимо наступне: ми відстоюємо ідею, до прикладу, по антикорупційній системі, але вона чомусь не працює так, як хотілося би нашому суспільству. Є, звичайно, людський фактор: люди заходять на хвилі цієї ідеї, а далі — псуються й не виправдовують надій. У підсумку ми боремося, а виходить, як завжди. Багато хлопців вже розчарувалися і не вірять у якісні зміни. Але, на мою думку, це неправильно: розчаровуватися не можна, треба йти до поставленої цілі. А ціль у нас одна — процвітаюча правова Держава. Якщо певних людей змінюють посади на гірше — треба їх міняти. Але правильні речі та ідеї варті того, щоб за них продовжувати боротьбу.
Щодо вирішення земельних питань для учасників АТО/ООС, то вони просуваються важко: за все треба боротися і відстоювати — немає такого, щоб тобі просто дали готове. Щодо Калуша, то в місті вже виділили три земельні масиви, де 335 учасників АТО/ООС отримали землю для індивідуального житлового будівництва. На черзі ще один масив — у Підгірках. Після його розподілу, думаю, всі учасники АТО/ООС зможуть реалізувати своє право на земельну ділянку. Хочу зазначити, що разом із виділенням землі учасникам АТО/ООС також «розморозилась» багаторічна пільгова черга: почали роздавати землю «афганцям», «чорнобильцям» та інвалідам.
Щодо земель під садівництво, то вдалося реалізувати наші плани щодо масиву за межами села Добровлян, де 136 учасників бойових дій отримали земельні ділянки під садівництво. Щодо гаражного будівництва, то йде до завершення виділення земельного масиву в районі «Загробища» під гаражний кооператив для пільгових категорій населення.
Нагадаю, що на початку 2018 року міська рада запропонувала нам ділянку на вул. Біласа і Данилишина , але, на жаль, жоден інвестор не мав бажання там будувати багатоповерхівку через непривабливе розташування й неподалік єврейського цвинтаря. На даний час є підписаний меморандум про співпрацю з Калуською міською радою щодо вирішення квартирного питання для учасників АТО/ООС з Калуша, які стоять на квартирній черзі. Станом на сьогодні є дві земельні ділянки під багатоповерхове будівництво на вулицях Малицької та Євшана, але, на превеликий жаль на них ми поки що не можемо знайти інвестора. Якщо не знайдемо, то будемо пробувати самостійно будувати — створювати кооператив. Практика успішної реалізації таких проектів вже є в Івано-Франківську.
Олександр Соколовський із побратимами організував турнір пам'яті загиблих на війні земляків
Щодо земельних ділянок у селах Калуського району, то кожне село має свою специфіку, своє керівництво та наявність вільних земельних ділянок без меліорацій та інших бюрократичних перепон. Не зважаючи на це, землі учасникам АТО/ООС роздають не так, як хотілося б.
Щодо реабілітації учасників АТО/ООС, то, крім державних путівок до санаторіїв, Спілка зініціювала та впровадила в життя програму соціальної реабілітації учасників АТО/ООС та їхніх сімей в приватній садибі «Джерело». Різноманітна і цікава програма включає в себе відновлювальні процедури, екскурсії музеями, походи в гори, сплави по Дністровському каньйону. Також ми активно співпрацюємо зі спортивними залами та басейнами міста.
Хотілось би окремо відзначити музей «АТО/ООС та Революції гідності», який Спілка створила для жителів та гостей міста. Щороку до нас приходять на екскурсію багато дітей та дорослих. Це все заслуга не моя, а всіх наших хлопців, які виділяють вільний час для громадської роботи.
Загалом у місті та районі учасникам АТО/ООС приділяють належну увагу. Просто в Калуші є більше можливостей і коштів на соціальні програми.
— Але це також і заслуга організації, яку Ви очолюєте і яка багато років добивалася і відстоювала потреби ветеранів.
— Звичайно. Коли одна людина ходить по кабінетах і добивається чогось — це одне, а коли це робиться колективно — це зовсім інша історія. Така ж ситуація і в радах: щоб щось змінювати, потрібна сильна та ефективна команда. Причому не слухняних виконавців волі партійного лідера, а людей практики, які готові попрацювати на громаду.
Довідка. Олександр Соколовський у 1996 році закінчив з відзнакою Калуське професійне училище №6 за спеціальністю «токар». У 2004 році закінчив Прикарпатський університет ім.Василя Стефаника і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Педагогіка та методика середньої освіти. Фізична культура» та здобув кваліфікацію вчителя фізичної культури, організатора туристичної діяльності. У 2019 році отримав другу вищу освіту та ступінь магістра в Тернопільському національному економічному університеті за спеціальністю «Менеджмент».
З серпня 2014 року по вересень 2015 року був мобілізований до лав Збройних сил України та проходив службу в складі 24-ої та 53-ої окремих механізованих бригадах на посаді старшини роти вогневої підтримки (РВП), брав активну участь у боях на сході України в Луганській області — селі Кримському та в районі бахмутської траси, в Донецькій області — в Авдіївці.
Одружений, має двох доньок: Софію та Анастасію.
На правах реклами