Жінка має 55 внуків, правнуків і праправнуків Народилася вона у селі Рівня, що у Верховинському районі. В Анастасії була велика родина, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Суспільне".
Жінка було 15-ю дитиною в сім'ї. Її батьки займалися вівчарством, мали свою полонину під горою Піп Іван.
Першим чоловіком Анастасії Чупрінчук був Петро — вчитель вечірньої школи. Теж воював у підпіллі. В УПА Анастасія пішла за ним.
"Прийшов гарний, молодий хлопець із села Красноїлля Петро Жикаляк. Бабуся розповідає, як його побачила, — одразу закохалася. Зрозуміла, що це її", — розповідає внучка Ольга Соломійчук.
Петро Жикаляк навчався у Львові. Приїхав сюди, і вони вже пішли в УПА. Чоловік постійно був у горах, а Анастасія годувала їх — була зв'язковою.
"Попри саму хату ходила з торбами. Три рази на день носила їсти партизанам. На другий день йду і думаю: "Мене заарештують". А то ні, ніхто не сказав ні слова. Дуже добрі люди", — пригадує Анастасія Чупрінчук.
Енкаведисти викрили бункер, прийшли вночі і всіх розстріляли. Вижила лише Анастасія — її поранили. Чоловіка прив’язали до коня і тягнули від гори Піп Іван до Верховини.
"Козьманюки, казала баба, здали їхній бункер. Вночі прийшли москалі, всіх там розстріляли", — каже внучка.
Все господарство жінки спалили: млини, стайні. Анастасію забрали в Сибір, двоє дітей — дочок залишилися з бабусею. На засланні Анастасія 5 років працювала на лісоповалі. Чоловіки зрубували смереки, а жінки їх обчищали.
"Сокира така тяжка. Голова велика, а сокира — на три пальчики. Думала, ніколи не прийду до хати із того Сибіру. Боже, Боже...", — пригадує Анастасія Чупрінчук
Коли повернулася додому, наступні 5 років переховувалася в людей. Потайки приходила до дітей.
Після заслання Анастасія вдруге вийшла заміж. З чоловіком прожили разом 50 років та народили ще двох дітей.
Зараз в Анастасії 55 внуків, правнуків і праправнуків.