Дмитро Карачун показав палац культури «Юність», реквізиторську, кабінет театру з нагородами Як і обіцяли, організатори фестивалю відзняли відеоверсію вистави, акторський майстер-клас та поспілкувалися з творчою трупою Silentium-у, інформують "Вікна".
У інтерв’ю організатору фестивалю режисер калуського театру Дмитро Карачун розповів, чому театр має назву Silentium і що вона означає:
"Коли ми створили колектив, то почали думати над назвою. Оскільки ПК «Юність» знаходиться на вулиці Олекси Тихого, хотілося придумати якусь відповідну назву. Потім почали шукати як буде тиша іншими мовами — англійською, українською. Виявилося не те. Потім дійшли до латині — silentium. Чому тиша? У нашій першій роботі «Експеримент: Адам і Єва» здебільшого тиша. Є такий вислів: «Найкраще, що я чув — тиша, в ній немає брехні». Через тишу передаємо справжність відчуттів театрального мистецтва. Бо за слова можна сховатися. Адже людина, яка хоче щось приховати дуже багато говорить. Ми говоримо мало, але чітко і конкретно".
Колектив театру Silentium створено 17 березня 2018 року з ініціативи ГО «Творче об’єднання «АртКін» на базі палацу культури «Юність». Його учасники — творча молодь, старшокласники, студенти та випускники коледжу культури і мистецтв. Перша прем’єра вистави відбулася 6 травня 2018 року. Це була мімічна драма «Експеримент: Адам та Єва». На сцені ролі втілили Владислава Дутка і Василь Курик.
Перша реакція глядача на виставу була шокова, пригадує керівник Silentium-у. Адже калуський глядач звик до традиційного театру. Тому виникали ряд різноманітний питань: чому мовчать? чому не голі? Мета театру — розвивати думку, а не просто показати готовий матеріал.
Спілкуючись з організаторами фестивалю, Дмитро Карачун показав палац культури «Юність», реквізиторську, кабінет театру з нагородами.
Відвідуючи фестивалі, колектив ніколи не їде за нагородами, зізнався режисер Silentium-у:
"На фестивалі ніколи не їдемо за якимись призами-нагородами. Їдемо за спілкуванням, за тим, щоб побачити певний майстер-клас, за професійним зростом".
Для того, щоб набратися натхнення, творча трупа Silentium-у любить виїжджати на вихідних на природу, де іноді може грати певні сценки, а часто просто відпочити душею і тілом.
Дмитро Карачун каже, що не важливо, чи актори Silentium-у оберуть театральну стежину й надалі. Головне те, щоб вони стали освіченими і порядними людьми.
Самим акторам подобається грати у театрі, їхнє заняття підтримують рідні. Для них це місце, де вони мають можливість подивитися на світ по-новому. Зокрема, Влада Дутка каже.:
"Насамперед, мені подобається приходити в театр і відчувати себе неначе новою людиною. Я приходжу, перевтілююся, кожну роль передаю через себе, стараюся дивитися на цей світ-по новому, а на деякі речі по-іншому. Я хочу розвиватися, не стояти на місці, бачити міста і нових людей".
Актора Дениса Матковського тішить те, що театр збирає повні зали людей. А після закінчення люди підходять і діляться позитивом від перегляду.
Андрій Суслик радіє, що свого часу не став програмістом, а саме актором. Рішення допомогла прийняти мама:
"Мама підтримує заняття театром, щоб я не пропускав репетицій, бо це має бути частинкою життя, я маю цим жити і цим насолоджуватися. Мама мене і на це наштовхнула, бо я хотів бути програмістом. А в результаті вступив у Калуський коледж культури і мистецтв".
Дмитро Карачун подякував організаторам фестивалю «Акт перший» за те, що завітали до Калуша.
"Акт перший — це вже цікаво. Формат — незвичний. Бажаю фестивалю довгих-довгих років життя, більше відкривати цікавих колективів, а також вчитися, розвивати і творити".
Від онлайн-фестивалю калуський театр отримав професійну зйомку вистави «Експеримент: Адам та Єва»:
