Ілюстрація. У Європі баклані відлякують від водойм шумовими пристроями Чоловік стверджує, що птахи плавають на річці та з’їдають багато риби. Місцеві та приїжджі рибалки стурбовані і не знають, що робити із пернатими конкурентами. Звідки взялися тут баклани і чи справді вони шкідливі, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Пік".
“Баклани облюбували басейн Дністра наприкінці минулого століття. Перша колонія сформувалась на острові серед Бурштинського водосховища у 80-тих. Зараз птахи кочують вздовж Дністра в пошуках риби і прилетіли на Городенківщину, швидше за все, з боку Галицького району (тут їх інколи налічують до тисячі особин). Це результат розширення ареалу Прибалтійської популяції (ми не одноразово знаходили бакланів з естонськими та литовськими кільцями, — каже Володимир Бучко, заступник директора Галицького Національного природного парку. — Ці птахи немаленькі. Так дорослі особини важать від 2,7 до 3,7 кілограма, заввишки до 90 сантиметрів. Дорослі птахи мають чорне оперення, добре пірнають і у воді чудово ловлять рибу. Це хижі птахи, тому там, де сідають на воду кількасот бакланів хоча б на кілька годин, то це мінус сотня кілограм риби”.
Що робити із ненажерами, сказати важко.
“Можу стверджувати однозначно, що регулювати чисельність баканів, відстрілюючи їх, не можна і недоцільно, — зауважує Володимир Бучко. — Це не дасть бажаного результату. На рибних господарствах цих пернатих хижаків відлякують шумовими пристроями, у Європі часто над ставками роблять спеціальні накриття у вигляді сіток. До речі, у минулому столітті, в Чорноморському біосферному заповіднику, що на території Миколаївської та Херсонської областей, аби зменшити кількість бакланів, які витісняли з гніздування колонію рідкісних птахів, проколювали кладки у гніздах бакланів, аби не було відтворення потомства. Це найгуманніший спосіб регулювання чисельності. Та у нас і таке зробити неможливо, бо на Прикарпатті балклани не гніздяться. Будь- яке штучне регулювання чисельності того чи іншого виду потребує фахового наукового обґрунтування і спеціальних дозволів відповідних органів. Зрештою, у популяції будь-якого виду є пік зросту чисельності та її спад. Тому будемо сподіватися, що незабаром буде зменшення чисельності в українській популяції”.
Великий баклан ще поширений у Північній Америці, Північній Африці, Південній Азії, Австралії та в Новій Зеландії. У Європі багато птахів є в скандинавських країнах та на Балканах. З 1980-их років кількість бакланів значно зросла, і птахи почали з’являтися по всій Європі. В Україні наразі живуть приблизно 70 тисяч птахів. Найбільше на Півдні, в пониззях Дніпра, Дунаю та Дністра.
