7 листопада тіло полярника доставили в Україну. Його любили та поважали в колективі Національного антарктичного наукового центру та в спільноті полярників, адже він завжди був надійним колегою, доброю та безвідмовною людиною, досвідченим фахівцем. На похоронах зібрались кількадесят полярників різних поколінь, родичі та друзі Василя, інформують "Вікна" з посиланням на пресслужбу національного антарктичного наукового центру.
«Василь Омелянович був учасником чотирьох українських антарктичних експедицій. Уперше працював на «Вернадському» в 16-ій УАЕ, у 2011-2012 рр., потім знову і знову повертався до Антарктиди — брав участь у 18-ій, 20-ій та 23-ій УАЕ. Цьогорічна експедиція мала стати його п’ятою зимівкою на крижаному континенті», — говорить директор НАНЦ Євген Дикий.
Остання дорога Василя з Антарктиди додому видалася довгою — вона тривала шість місяців через коронавірусний карантин та міжнародні бюрократичні формальності. Однак спільними зусиллями НАНЦ та дипломатів Постійного представництва України у Республіці Чилі тіло нашого колеги в червні вдалося спершу доправити криголамом із заблокованої льодами станції «Академік Вернадський» на «велику землю» (за що особлива подяка американським колегам, чий криголам «Лоренс М. Голд» виконав цю сумну, але вкрай необхідну місію). Відтак тіло перебувало у чилійському місті Пунта-Аренас, допоки судмедексперти цієї країни чекали на надходження з України біометричних даних Василя Омеляновича, а авіакомпанії очікували послаблення карантину та відновлення регулярних рейсів. Нарешті 9 листопада наш колега отримав вічний спочинок.
Колектив Національного антарктичного наукового центру глибоко сумує від цієї втрати. Висловлюємо жаль та співчуття друзям та родині Василя Омеляновича.
