Можна запозичити якусь цікаву ідею у Львові чи Києві, й реалізувати в Калуші, бачать плюси молоді калушани Чи є вища освіта запорукою успіху і чи можна реалізувати себе, якщо ти живеш у маленькому місті?
Чимало молодих людей спочатку зневірюються в обраній професії і в рідному місті, але згодом все ж знаходять шляхи реалізувати себе. Нехай і не за фахом.
Інна Болеховська закінчила Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника за спеціальністю «Психологія», повернулася в рідний Калуш і зараз працює заступником керівника магазину «Prostor».
Калушанка вважає, що в місті мало перспектив, а отриманих знань у виші недостатньо, щоб працювати за фахом.
«Моя спеціальність дуже цікава, але університет дає загальні, а не поглиблені знання. З часом я зрозуміла, що взагалі обрала не ту професію, а потім уже й не шукала роботу психологом. По-перше, щоб працювати за спеціальністю довелося б заново вчитися, а по-друге, потрібно мати зв’язки. У мене їх не було, а грошей потребувала. Тож, почала працювати продавцем-консультантом, а згодом завдяки таким якостям, як відповідальність і наполегливість, стала заступником керівника магазину. І ні про що не шкодую», — ділиться Інна.
Студент Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького зі спеціальності «Ветеринарна медицина» Сергій Стратій розповідає:
«Для моєї спеціальності у Калуші зараз є тільки один варіант — державна ветеринарна служба. Я не бачу там перспектив і не маю зав’язків, щоб туди влаштуватися. Саме тому за рекомендацією своєї викладачки пішов працювати у ветеринарну клініку «ОлВет» у Івано-Франківську. Звичайно, добирання забирає додатковий час і кошти, але це не назавжди».
Щоб реалізувати себе, Сергій подався до обласного центру, але в майбутньому планує набратися досвіду і відкрити власну ветеринарну клініку або, як мінімум, оглядову хірургію в рідному місті:
«Зараз я не бачу перспектив у Калуші, але це не означає, що я не хочу їх створювати. Моя мета — працювати самому на себе».
Калушанка Анна Дзундза зазначає, що змогла реалізувати себе у б'юті-індустрії.
«За спеціальністю я кухар-технолог. Після навчання не мала бажання залишитися жити в Івано-Франківську чи поїхати ще кудись. У Калуші не багато перспектив, але тут у мене були рідні, майбутній чоловік і я не хотіла жити далеко від них. Коли почала шукати роботу, багато вакансій мені не підходило, бо на той момент у мене була маленька дитина і я шукала варіант із більш-менш гнучким графіком. Довго думала і вирішила пройти курси з архітектури брів. Сумнівалася, чи в мене вийде, але моя викладачка сказала, що все треба пробувати. Спочатку було важко, не все вдавалося. З того моменту пройшло вже три роки. За цей час я розвивалася, вдосконалювалася, і тепер займаюся ще й зачісками, макіяжем і ламінуванням вій. Найважливіше, що моя робота приносить мені задоволення».
Олег Царевич вважає, що чим менше місто, тим менше можливостей. Але, коли покинув стіни університету, все одно покладав надії на Калуш:
«Я отримав звання бакалавра зі спеціальності «Технологія машинобудування», хоч і розумів, що в меншому місті складніше знайти роботу. Я вирішив спробувати, бо головне — це бажання, наполегливість і трішки везіння. У Калуші одразу подався на ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». Пройшов на співбесіду і мене прийняли на роботу».
Олег шукає ідеї для стартапу і каже:
«Те, що в нашому місті не дуже багато всього є — це теж плюс. Можна запозичити якусь цікаву ідею, наприклад, у Львові чи Києві, й реалізувати тут».
У малих містах перспектив і можливостей і справді менше. Тішить молодь не дуже поспішає покидати рідне місто назавжди, шукає способи реалізації себе, прагне розвивати своє місто й будує плани на майбутнє у Калуші. Можливо все — головне дуже захотіти.
Марія ПОПАДИН, студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка