Ілюстрація. У вихованні дитини важливо подбати про діалог між батьками та дитиною На її думку, виховання дітей — це захоплюючий процес, який потребує багато терпіння, витримки та знань. Тому потрібно завжди спілкуватися з власними дітьми, інформують "Вікна".
Психологиня вважає, що діти навчаються і виховуються щохвилини разом з батьками. Тому, якщо вони чутливі до своїх дітей, тоді й діти віддячать тим же.
Важливо знати, що кожна дитина — індивідуальність, тому варто прислухатися до її думок і вподобань, зауважує Зоряна Рудобашта
— Шановні дорослі, чи знайомий вам світ дитини? Чого хоче дитина? На ці питання діти відповідають по-різному. Для когось — щось смачненьке… Для когось — поспати, гратися, малювати…. А хтось щиро попросить: «Обійміть мене, будь ласка»! Так важливо щодня запитувати свою дитину, що ти хочеш?
Фахівці виділяють основні типи неправильного виховання, що впливають на поведінку дитини.
Гіперопіка. Надмірна опіка з боку батьків, безперервні заборони, настанови, повчання, контроль за кожним кроком. У підлітків часто цей стиль викликає протест, що призводить до загострення взаємин.
Бездоглядність. Батьки й ніби турбуються про неї, але в основному дитина знаходиться сама з собою. Її духовними потребами, захопленнями ніхто не цікавиться, а навчання, вчинки, поведінка залишаються без контролю та уваги батьків.
Синдром «принцеска». Усі бажання дитини виконують, вона в центрі уваги — кумир сім’ї. Виховується егоцентризм, виникають труднощі у створенні навичок систематичної праці та самостійності.
Надмірна вимогливість. Батьки намагаються дати дитині якомога ширшу освіту, розвинути примарні здібності. Дитина постійно зайнята, від неї вимагають високих результатів, не враховуючи її інтелектуальних можливостей. Дитина не має змоги гратися, спілкуватися з однолітками. З часом починає виконувати все формально. Такий стиль сприяє виснаженню нервової системи і виникненню тривожності.
Психолог зазначає, що загалом виховання дитини допомагає сформувати емоційну складову особистості, що, в свою чергу, стає основою вміння дитини соціалізуватися в соціумі.