Колористика і надзвичайна графіка. Віртуальна мандрівка до найстарішої церкви Калуша. ФОТО

Попередня віртуальна мандрівка біля пам’ятника Шевченку була дуже зручною. Звідси важко не помітити чималі церковні бані.
Переглядів: 1884
Спробуйте потрапити на подвір'я церкви вулицею Ковжуна та невеличким провулком через фіртку з боку резиденції

Сумнівів немає: ми бачимо деканальну церкву Архистратига Михаїла. Facebook-сторінка Old Kalush рекомендація для охочих подивитися: спробуйте потрапити на подвір'я церкви вулицею Ковжуна та невеличким провулком через фіртку з боку резиденції, а не парадним входом з майдану Шептицького. На кілька хвилин вдасться зануритись в атмосферу початку ХХ століття, інформують "Вікна".

Кожна церква — це дуже детальна візитівка громади. У цьому сенсі Калушу поталанило. Якось так щасливо склалися зорі, що і громада, і священники мислили на перспективу. Один із головних ініціаторів побудови нової церкви Тимофій Пітулей свого часу так сформулював питання:

«В яку церкву підуть наші внуки і правнуки?».

Будова розпочалася 1910 року. Автором архітектурного проекту був відомий в Галичині фахівець Василь Нагірний (такі ж проєкти церков, як у Калуші, реалізовані в Яворові, Копичинцях, Тухлі). Архітектурний і будівельний нагляд здійснював Теодор Мельничук.

21 листопада 1913 року церква Архистратига Михаїла у Калуші була освячена о. Володимиром Петрушевичем за благословення Митрополита Андрея Шептицького. Відповідний запис зберігається в краєзнавчому музеї Калущини, куди церква люб’язно передала чимало своїх документів.

Більше про історію калуської церкви можна прочитати в публікації Андрія Костишина "Калуш. Церква Святого Архангела Михаїла" та в його дослідженні історії храму, за що вдячність краєзнавцю за величезну працю.

Якщо ви відважитесь таки зайти в храм, то особливу увагу варто звернути на поліхромію церковних стін. Її в 1936-38 роках виконала група художників під керівництвом знаменитих мистців Павла Ковжуна та Михайла Осінчука. Це високохудожні твори, написані ув стилі модерну, хоча окремі мотиви взяті з попередніх стилів — бароко, класицизму та інших. Разом з Михайлом Осінчуком Павло Ковжун створив своєрідний тип поліхромії з монументально-декоративними формами на візантійській та бароковій основі. Характеризують цей стиль великі сильно забарвлені площі, обрамлені складним орнаментом, рівновага кольорових мас, декоративно-площинно трактовані постаті, що самі стали наче частиною орнаменту.

Настінні розписи калуської церкви святого Архистратига Михаїла є свідченням короткого, але бурхливого розвитку українського іконопису в період між двома світовими війнами. Тут колористика Осінчука поєднується з надзвичайною графікою Ковжуна, тому фігури можна назвати сюрреалістичними, і, власне, цей сюрреалістичний колорит надає іконам вигляду "не від світу цього". Такий підхід до іконопису дозволяв художникам створювати піднесений настрій та святкову атмосферу, долати земне і підносити глядача до небес.

Про труднощі роботи із поліхромією в Калуші Павло Ковжун щиро зізнався в розмові із Олесем Бабієм:

"Нелегко було малювати ту церкву i лазити по драбинах. Все ж ми провели не один милий вечiр у домi отця Тисовського дуже весело".

Можна списати чимало аркушів аналізом розписів цих чудових і добре забутих художників. Але маємо саме той випадок, коли краще один раз побачити. Найточнішим визначенням для поліхромії калуського храму можна вважати фразу Осінчука "Ікона — мальована молитва".

На фасаді церкви Святого Михаїла, праворуч від центрального входу, є меморіальна дошка з цікавою історією. Вона була виготовлена з чорного базальту, на якому вигравірувано: "БОРЦЯМ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ 1914-1920". Цей напис на тильній стороні пам'яткоохоронної таблиці виявили під час реставрації церкви, що відбувалася з нагоди 1000-ліття Хрещення України-Руси 1988 року. За припущеннями експертів, меморіальна дошка могла бути встановлена в 1930-х роках, та за більшовицького тоталітарного режиму перетворена на пам'яткоохоронну таблицю — розвернута оригінальним написом до стіни.