Андрій Кулик не втрачає зв'язок зі своїми друзями з Калуша і має надію продовжити творити музику разом з ними У першому класі батьки віддали маленького Андрійка до музичної школи у клас фортепіано. Але терпіння юному музиканту вистачило лише на три роки, бо вчитися нотної грамоти, попри велику любов до музики, було дуже нудно. Місце музичної школи посів художній гурток.
«Малювання мені сподобалося набагато більше, але тоді у Будинку піонерів при Калуській ЗОШ №1, де я навчався, з’явився естрадний гурток. Там навчали гри на електроінструментах. Мене це повністю захопило», — розповів «Вікнам» Андрій Кулик.
Він називає себе універсальним солдатом:
«Я вмію грати на фортепіано, клавішах, гітарі, бас-гітарі, ударних інструментах, губній гармоніці, але найбільше я бас-гітарист».
Коли після завершення школи, Андрій постав перед вибором: малювання чи музика, у ньому переміг художник. Він вступив до Калуського коледжу культури і мистецтв на художній факультет.
«Але музику я не кидав, мене приваблював блюз, хоч його мало хто слухав. Ми з другом Костею вилазили на дах дев’ятиповерхівки: він грав на гітарі, я — на губній гармоніці», — ділиться Андрій.
У студентські роки і після коледжу музиканта часто запрошували бас-гітаристом у різні музичні гурти, він їздив виступати, але це все було час від часу. Тоді почали з'являтися думки про власний гурт. Однак художник знову переміг музиканта. Андрій кидає музику на довгих 10 років і активно пише картини.
"Піп Іван", олія , 30х30
Głogówek. Ratusz. Poland
У той час художник і музикант відкриває для себе нову, також цікаву і творчу професію — зварника аргоном.
«Це делікатна, ювелірна зварка. Щоб створювати цікаві вироби з візерунками, потрібно художньо мислити. Я дуже захотів навчитися, «днював і ночував» у майстерні — і все ж опанував нову професію», — розповідає Андрій.
Водночас, митець почав ділитися своїми знаннями й досвідом із дітьми. Творчий калушанин пишається тим, що двоє його учнів вступили до Краківського університету на факультет архітектури.
У той час натхнення до музики знову наздоганяє Андрія і він разом зі своїми друзями, «клавішником» і «ударником», створюють власний музичний гурт.
«Винайняли старе приміщення, облаштували там студію, написали 7 власних композицій. Ми дебютували на «Музичному марафоні» у Калуші, дали сольний концерт у Maxwell pub», — пригадує бас-гітарист.
Тоді після десятирічної перерви хлопці знову зібралися разом і виступили на рок-марафоні вперше. Cтиль гурту “гурту, який назвали MODULAR, окреслити як Electronic experimental music. Крім Андрія Кулика, до гурту увійшли: клавішні — Олег Іванов, ударні — Костя Зимницький.
Однак тоді дружина Андрія поїхала у Польщу і він, покинувши все, вирушив за нею і вже за кордоном продовжив творити.
Андрій Кулик не втрачає зв'язок зі своїми друзями з Калуша і має надію продовжити творити музику разом з ними. Малювання він ніколи не кидав: досі пише картини на замовлення, виставляє їх на виставці-продажу в польському Ополе.
Андрій зізнається, що, може, коли б займався тільки чимось одним, то досяг би більшого. Та в боротьбі за його прихильність музика і малювання все життя йдуть пліч-о-пліч.
Марія ПОПАДИН, студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка
