Усі люди, які приходять, — з непростими долями, багато — алкозалежних. Приходять і ті, хто потребує спілкування Фонд створив багатодітний батько Валерій Палагній, який 2014 року переїхав у Калуш із Бердянська разом із родиною, в якій виховується восьмеро дітей.
За цей час змінилося чимало волонтерів, прийшло багато нових людей з непростими долями. Незмінним залишилася благодійна мета фонду — підтримка і допомога потребуючим людям.
Засновник фонду Валерій Палагній розповів «Вікнам», що кількість людей у потребі, які приходять до Каменя Незалежності, значно зросла, особливо — у зв'язку з пандемією. Приходять не лише пенсіонери, але й батьки з дітьми. Зізнається, що бар'єр сорому люди вже подолали, а їжі не завжди вистачає.
— Якщо раніше люди соромилися підійти, то зараз не соромляться. Нашого 40-літрового бака з їжею іноді не вистачає. Адже люди хочуть і на місці поїсти, і з собою взяти. Проте в нас теж об'єми лімітні. Тому ми говоримо, щоб люди обрали: поїсти на місці або взяти харчі з собою, — каже Валерій Палагній.
Усі люди, які приходять, — з непростими долями, багато — алкозалежних. Приходять і ті, хто потребує не так їжі, як спілкування. Часто вони виступають волонтерами. Однією з них є пенсіонерка пані Ганна, розповідає засновник благодійного фонду:
— Наша пані Ганна приносить бутерброди. Сама готує їх і роздає. Ви б бачили її блиск в очах, коли вона це робить. Адже все це вона робить від щирого серця на благо інших. Це дуже добре, коли людина може бути корисною не тільки для своєї сім'ї.
Окрім безкоштовної їжі, Валерій Палагній допомагає алкозалежним людям змінити їхню долю. Чоловік співпрацює з Львівським та Хустським реабілітаційними центрами. Зізнається, що кількох вдалося повернути до нормального життя. Деякі з них навіть одружилися і мають сім'ї. Безперечно, є й ті, хто не змінив свого життєвого шляху. На думку Валерія Палагнія спадає історія вже покійного калушанина Богдана, який часто приходив за благодійною їжею:
— До нас приходив один чоловік Богдан. Все життя він пропрацював за кордоном у Іспанії. Жінка його покинула, знайшла іншого. Він, звісно, надсилав їй гроші. Працював, як то кажуть, «по-чорному». Коли здоров'я його підвело, то повернувся назад до дітей. Діти не прийняли його назад: мовляв, нам батько був потрібен, коли нам було по 12-13 років. А гроші, самі розумієте, приймали як компенсацію за відсутність. Тоді чоловік почав сильно пити, тинятися по підвалах і в результаті помер від цирозу печінки.
Знайти спільну мову з неблагополучними людьми неважко, каже Валерій. Адже сам пережив схожий досвід, і як ніхто знає, що означає, коли від тебе відцуралися родичі і батьки. Валерій не соромиться цієї непростої сторінки в своєму житті.
— Є така приказка «Ситий голодному — не товариш». Я її добре розумію. Зі свого досвіду знаю, що таке «не їсти тижнями» й маю сумний досвід пияцтва. Від мене відцуралися родичі, а батько казав, що мені допоможе тільки диво. Як не парадоксально, але саме воно мені в свій час допомогло. 19 років назад руку допомоги мені простягнув священник з Бердянська — Андрій Петрович Кириченко. Він мене одягнув, прихистив, зайнявся моєю освітою. Ми разом вивчали Біблію. Так, сьогодні важко в мені побачити безхатька, пияка, але такий період в моєму житті був, і я цього не приховую і не соромлюся.
Наразі у Валерія є ще одна мета — створити будинок для потребуючих. Сама ідея виникла ще в 2016 році. Зокрема, на сайті Калуської міської ради була зареєстрована петиція, для розгляду якої зібрали потрібну кількість голосів. Однак практично обіцянка так і не була виконана.
Згідно з петицією в будинку для потребуючих готуватимуть їжу, яку розвозитимуть по місту тим, хто не в змозі прийти поїсти та при необхідності забезпечуватимуть їх гуманітарним або ж сезонним одягом. Також волонтери хочуть забезпечити в приміщенні умови, щоб бідні і немічні люди могли випрати й випрасувати тут свої речі, прийняти гарячий душ або ж, за необхідності, поголитися та переночувати.
Тому благодійна організація «Робимо добро разом» звертається до міського голови та депутатів Калуської міської ради з проханням розглянути клопотання щодо надання постійного приміщення в межах міста. Як варіант Валерій Палагній пропонує одне із комунальних приміщень, що на вулиці Пушкіна 9а.
Ірина КМІТЬ, журналістка