Керівник військової кафедри Анатолій Пономаренко зі своїми студентами. Фото: Володимир Гарматюк Напередодні Дня Збройних Сил України Прикарпатський університет імені Василя Стефаника познайомив із викладачами, а також студентами і випускниками кафедри військової підготовки, інформують "Вікна".
Реальна війна для нього почалася, коли на його очах було збито два українських вертольоти, і треба було тримати оборону, пробиватися через засідку і рятувати своїх. Це було під Слов’янськом…
Знайомтесь — Ростислав Капнін, студент 1 курсу кафедри військової підготовки ПНУ. Йому 28 років. З них три з половиною Ростислав у складі 80-ї ДШБ Львова провів на війні з російськими окупантами. Служити вирішив ще 16-літнім хлопцем, навчаючись у коледжі. Мріяв про еліту: повітрянодесантні війська, морську піхоту або ССО. Після навчання одразу подав документи до ЗСУ за контрактом.
Це сталося восени 2013-го. А вже за кілька місяців почався Майдан.
– Нас почали лякати, що поїдемо розганяти Майдан. Однак цього не трапилося – відправили на навчальний полігон. Вже там ми дізналися, що Крим більше не наш.
Вже на початку березня у складі свого підрозділу Ростислав потрапляє на схід України, на лінію розмежування, за якою Донеччина і Луганщина, окуповані росіянами і підконтрольними їм сепаратистами. У квітні того ж року його підрозділ потрапив у засідку під час зустрічі ЗСУ із формуваннями Гіркіна. Тоді було поранено і вбито кількох «альфівців». Це було перше бойове зіткнення. Тоді ж дізнався, що в Україні стартує АТО.
У нього на грудях бойові медалі. Не всі. Лише ті, що помістилися у перший ряд. Загалом їх близько десятка. Ростислав готується до інтерв’ю-чіпає нагороди до куртки. Віталій Вольський, один із викладачів кафедри, торкається до них, наче хоче поправити. Складно пояснити це відчуття, але виглядає все дуже тепло, по-батьківськи.
Після повернення з війни Ростислав Капнін вирішив продовжити службу, але вже офіцером. Від товариша, який навчається на кафедрі військової підготовки ПНУ, дізнався, що вона працює у закладі вже два роки. Коли в 2013 році навчався в університеті, кафедри ще не було. Якби була, каже, поступив би ще тоді. Зараз Ростислав вчиться на спеціальності «математичне та програмне забезпечення функціонування автоматизованих систем».
Серед нагород — медаль за оборону Луганського аеропорту. Поряд — за бойову звитягу і військову доблесть.
Далі — за участь в параді до Дня Незалежності. Ростислав каже, відзначати День Незалежності в країні, яка воює і ще не перемогла, не зовсім правильно. Треба вшановувати загиблих і віддавати шану їхнім родинам. Все інше – після перемоги.
Юрист за фахом, працівник приватної фірми, Святослав Тепак, випускник кафедри військової підготовки, каже:
— Навчання на військовій кафедрі дозволяє поєднувати і військовий фах, і основну цивільну спеціальність. Крім того, навчання військової справи ще й допомагає в житті цивільному. І в особистому, і в роботі. Є ситуації, коли потрібно чітко приймати рішення. І цей досвід, знання – безцінні, допомагають в роботі. Вміння спілкуватися з людьми в різних нестандартних ситуаціях – дуже важливе. Кожен громадянин має бути готовий, що в будь-який момент треба буде стати на захист держави.
Батько Святослава багато років пропрацював у органах внутрішніх справ. Тому, закінчивши Юридичний інститут Прикарпатського університету, хлопець вирішив здобути ще один фах — військовий. А оскільки в Прикарпатському університеті на той час вже працювала кафедра військової підготовки, то не став шукати її в інших закладах.
Кафедру військової підготовки Прикарпатського університету імені Василя Стефаника було створено 3 червня 2016 року, на другий рік війни, яку тоді офіційно називали АТО, а пізніше перейменували у ООС. Однак і суспільство, і військові люди розуміли, що відбувається насправді. І до цього готували і продовжують готувати своїх студентів.
Анатолій Пономаренко, завідувач кафедри військової підготовки Прикарпатського університету, полковник запасу розповідає: сьогодні у них навчається 145 студентів. 75 на першому і 70 на другому курсах. Є і хлопці і дівчата. Дівчат наразі небагато — 25.
Термін навчання — два роки. Студенти працюють за методом військового дня – один раз на тиждень. Після 1 курсу всі обов’язково проходять комплексні практичні заняття. Закінчивши два роки навчання, випускники складають військову присягу і отримують первинне військове звання «молодший лейтенант запасу».
Після дугого курсу, перш, ніж скласти присягу і отримати звання, всі випускники їдуть на 30 діб на полігон, де відбувається навчальний збір. Там уже майбутні випускники в умовах, наближених до бойових можуть пізнати суть військової справи.
З початком війни випускник військової кафедри Прикарпатського університету, вчитель предмету «Захист України» у кількох міських ліцеях Роман Андрусяк долучився до волонтерського руху в якості пластового виховника. Одночасно підписав контракт із 78-м окремим батальйоном територіальної оборони. Там він потрапив під керівництво майора Михайла Черткова, також пластуна. Той намагався сформувати ядро батальйону із пластунів.
Дуже швидко Роман зрозумів, що йому бракує необхідних військових знань, тому вирішив здобувати їх на військовій кафедрі. А що був випускником ПНУ — здобув тут юридичну і педагогічну освіти, близько 10 років викладав у Юридичному інституті ПНУ, — то коли вирішив здобути спеціальну вищу військову освіту, подав документи саме сюди.
