Ілюстроване фото. Якщо ви пережили травматичний досвід, треба оточити себе турботою і людьми, що вас люблять Педофілія — це потяг до дитячого тіла. За словами Іванни Гусениці, найчастіше педофілами стають чоловіки, рідше — жінки. Зовнішньо вони нічим не відрізняються від інших людей і можуть бути хорошими сім'янинами.
Педофіли часто обирають такі професії, щоб бути ближчими до дітей: лікарі, вихователі, вчителі, тренери, меценати, священнослужителі. Хоч це і звучить жаливо, проте так і є насправді, каже психологиня.
Часто педофіли, боячись, що все колись відкриється, обирають професію, яка б допомогла все швидко приховати. Найчастіше це люди, які мають владу і вплив. Наприклад, працівники поліції, юристи, депутати.
Психологиня акцентує: найчастіше діти піддаються знущанням від людей із власної сім’ї: тата, вітчима, діда, старшого брата, дядька, друзів батьків, сусідів.
Найчастіше жертвою педофілії стають:
- — Діти, які не вміють спілкуватися з дорослими;
- — Діти, яким кажуть «закрий рот», «що ти можеш знати, розуміти?», «мовчи, коли дорослі спілкуються», «роби, що старші сказали»...;
- — Діти, які шукають спілкування, підтримки, прийняття, любові — всього того, що немає дома;
- — Діти з соціально неблагополучних сімей, дитбудинків, інтернатів.
Іванна Гусениця наголошує, що, насправді, кожна дитина може бути під загрозою. Проте це не привід закрити дитину в домі. Варто приділяти час дитині і вчити спілкуватися.
Дитина, яка піддалася насиллю, змінюється в своїй поведінці, стає замкненою. А ще — погано спить, їй сняться жахи, виникає енурез (неусвідомлене сечовипускання), енкопрес (нетримання калу). Дитина стає блідою, їсть незвично багато чи навпаки надто мало. Вона дуже прив'язується або ж навпаки віддаляється від батьків.
Що відчуває дитина, що піддалася насиллю?
- — Страшне і безмежне відчуття провини: «це я допустила», «я сама посміхнулася, сама не послухала, не втекла, хотіла подарунок, ходила в халаті, хотів їсти...» ;
- — Огиду до себе та страх;
- — Може забути, витіснити те, що сталося. Думати, що то їй наснилося чи це вигадка або насилля сталося не з нею;
- — Відчуття бруду на тілі, який не можна змити.
Діти часто бояться розповісти батькам про факт педофілії і приходять до фахівців уже дорослими.
Відповідаючи на питання, як почуваються жертви педофілів у дорослому віці, Іванна Гусениця зазначає: найчастіше за допомогою до фахівця звертаються жінки.
Загалом, на думку психологині, дівчата, на відміну від хлопців, адаптуються краще. Проте можуть хворіти, є проблеми в близькості, в стосунках, спостерігається жертовна поведінка. І в дорослому віці ці люди також можуть піддаватися насиллю. Зазвичай такі жінки за характером — істеричні.
Жінки, які потрапили в таку ситуацію, можуть вибирати різні шляхи, каже Іванна Гусениця:
— Вони можуть ставати повіями. Хтось так каже: «Я на більше не заслуговую», а хтось: «Ну і що тут страшного? Подумаєш. Не так вже й страшно. Нічого такого зі мною не сталося». Жертви насилля можуть обирають професії, де треба когось рятувати: соціальні працівники, слідчі, психологи. Допомагаючи, рятуючи когось, вони допомагають і рятують себе.
У свою чергу, хлопці можуть ставати гомосексуальними, педофілами, а ще — зловживають алкоголем і наркотиками. Таким чином, наче карають себе. Звідси БДСМні стосунки, садизм, мазохізм.
Що робити, якщо людина зізналася вам, що піддавалася розбещенню чи насильству? Найперше — дати їй зрозуміти, що вона ні в чому не винна і нічого поганого не зробила. Важливо дати їй підтримку, відчуття безпеки, захист, наголошує Іванна Гусениця.
Як вберегти дитину:
- — Любіть свою дитину і себе;
- — Прислухайтеся до себе. Дивіться, кого ви впускаєте в дім;
- — Соціальні мережі. Довіряйте дитині, але моніторіть її спілкування в інтернеті. Пояснюйте, що світ не без поганих людей;
- — Приділяйте час для дитини;
- — Розмовляйте з нею;
- — Вислухайте її. Вона має бути почутою;
- — Визнайте, що вона особистість;
- — Дитина має розуміти, що на вулиці чужий не має підходити до дітей, торкатися їх, просити допомоги. Це не нормально. Дорослий ніколи не просить допомоги дитини;
- — Дитина не має боятися кликати на допомогу;
- — Дитина має кричати «Допоможіть, це не мій тато, це не моя мама!...
Якщо людина пережила схожий досвід, Іванна Гусениця радить наступне:
- — Зверніться до фахівця. Неважливо, скільки минуло часу;
- — Пам'ятайте, ви ні в чому не винні;
- — Оточіть себе увагою, турботою і людьми, що вас люблять чи підтримують;
- — Ви нічим не гірші від інших і заслуговуєте на щастя, радість, хороші стосунки, хорошу роботу, матеріальні блага, відпочинок.