Андрейкова хата-читальня з двома житловими приміщеннями, розділеними коридором і ґанком, збереглася до сьогодні Андрій Ребега народився 13 грудня 1900 року на свято Андрія Первозванного, і таке ім’я отримав від священника Євгена Чубатого в день хрещення. Андрій, як і інші сільські діти, закінчив однокласну сільську церковнопарафіяльну школу. Серед учнів виділявся старанністю, йому добре давалися шкільні предмети. Хлопець прислухався до порад діда Олекси, шанованого в селі дяка, про якого згадується у стародавній книжці служби Божої, виданої на друкарському верстаті у чудотворній Лаврі Почаївській чину святого Василія Великого 1773 року, що знаходиться в нашій церкві. У ній розшифровано такий запис:
«Ся книжка належить до церкви Должанської року Божого 1856. Михайло Малюшицький, научитель в Довгому за пароха Василя Головацького, дяка Олекси Ребеги, війта Василя Дикуна».
Під час богослужінь в недільні чи святкові дні Андрій був поряд із дідом Олексою на хорах у церкві. Той довіряв хлопцеві читати Апостола, тому миряни неодноразово чули гарний Андріїв голос.
Андрій Ребега (1900‒1944 рр.)
В юнацькому віці Андрій Ребега стає членом «Просвіти». У Калуші знайомиться із місцевими просвітянами, які допомагають йому в придбанні журналів, газет, книжок, якими поповнювалася невеличка бібліотека довгіських просвітян. В основному її члени збиралися в недільні чи святкові дні після богослужінь. Свого приміщення не мали, тому читання чи інші заходи проводилися в школі, у декого в хаті, а були випадки, що і в стодолі на току, де було більше місця для охочих. Не зважаючи на молодий вік, Андрій брав активну участь у цих недільних читаннях і зумів дуже скоро завоювати авторитет в односельчан. Тільки він міг доступно донести слухачам історію наших предків часів козаччини, Коліївщини, а також інформацію про утиски бідних верств населення польськими панами. Члени «Просвіти» під Андрієвим керівництвом ставили невеликі сценки із п’єс, училися декламувати вірші, переказувати історичні події. Відвідував заходи просвітян і парох Степан Маркевич, опісля ж із гордістю розповідав у Калуському деканаті, що на його парафії є добре організований культурно-просвітницький осередок.
У 1935 р. Андрія Ребегу обирають головою «Просвіти» в Довгому-Калуському. В цьому році так склалися обставини, що збиратися просвітянам ні в школі, ні в інших місцях не було можливості. Андрій, незважаючи на те, що в нього вже на той час була багатодітна сім’я, організовує в новозбудованій хаті заходи для просвітян. Невдовзі на ґанку його хати з’явилася вивіска – «Читальня».
На просвітницьких заходах, організованих "Андрейком" (вуличне прізвисько) у вихідні дні на своєму подвір’ї, збиралося багато жителів села, у яких після їх закінчення залишалися незабутні враження від побаченого. Ця невелика Андрейкова хата-читальня з двома житловими приміщеннями, розділеними коридором і ґанком, збереглася до сьогодні. У ній проживає його онучка Стефанія із сім’єю.
У 1937 році відбулося окружне свято «Просвіти» на площі коло церкви у селі Добровляни. Там відбулося богослужіння за участю калуського декана о. Володимира Тисовського, священників Богдана Соколовського із с. Пійло та о. Степана Маркевича із села Довге-Калуське. На свято були запрошені представники читалень із Калуша, Хотіня, Копанок, Новиці, Пійла, Небилова, Довгого-Калуського та інших сіл.
Була надана можливість виступити всім керівникам сільських осередків «Просвіти», які звітували про організацію просвітницьких заходів на місцях. По закінченні свята декан Калуський у заключному слові подякував усім присутнім за участь, побажав здоров’я, успіхів у нелегкій просвітницькій роботі. Одночасно відзначив активних керівників сільських читалень, в тому числі керівника довгіських просвітян Андрія Ребегу.
У зв’язку із тим, що 1939 року Західна Україна ввійшла до складу УРСР, діяльність осередків «Просвіти» припинилася. Усі задуми Андрія, пов’язані з просвітницькою практикою, не були реалізовані. Але на цьому Андрій не зупинився. Вечорами у дяка Григорія Хромея вивчає дяківську науку, вирішивши продовжити справу діда Олекси. Допомагає йому в недільних і святкових богослужіннях, набуваючи таким чином досвіду. Через деякий час уже виконує обов’язки дяка в церквах Довгого-Калуського і Тужилова. У важкі воєнні роки Андрій Ребега обіймає посаду секретаря сільської ради. На жаль, за свої погляди чоловік поплатився життям. Уночі перед Різдвом Христовим, 5 січня 1944 року, невідомі забрали його з хати і вивезли в напрямку села Новиця. До сьогодні невідомо, де знаходиться його могила. Сім’я залишилася без годувальника, дружина Параска — вдовою, а п’ятеро синів — сиротами.
Найстарший син Андрія Михайло був членом молодіжної організації «Юнацтво», постачав підпілля ОУН продуктами харчування, за що був засуджений Станіславським військовим трибуналом у1949 р. на 15 років виправно-трудових робіт. Покарання відбував у Казахстані.
Історію творять особистості. Саме до таких належить громадський і церковний діяч, житель Довгого-Калуського Андрій Ребега.
Василь ПАРЦЕЙ, член парафіяльної ради церкви св. Василія Великого, село Довге-Калуське
