Водій маршрутки вже вибачився перед жінкою. Вона звернулася зі скаргою до мера, лист з вимогою вплинути на ситуацію направили і десантники з частини, яка названа ім’ям Тараса Сенюка, інформує "Репортер".
Коломиянин Тарас Сенюк — єдиний військовий з Прикарпаття Герой України. Цю нагороду він мав отримати ще за життя за успішну бойову операцію в зоні АТО, в якій зумів врятувати два підрозділи солдатів. Він загинув 3 червня 2014 року під час нападу бойовиків на колону сил АТО, яка рухалася з Ізюму в район Слов’янська.
«Це був ініціативний офіцер, багато часу приділяв службі, особовому складу, — згадує Станіслав Чумак. — Це була дійсно військова людина. Брався за всі задачі, виконував їх».
Нині Чумак у добрих стосунках з матір’ю Сенюка — пані Наталею. Каже, побратими всіляко її підтримують. Не раз запрошували на різні події в Одеську військову академію, де готують десантників. Свого часу її закінчив і Тарас — з золотою медаллю.
За словами Станіслава Чумака, пані Наталя ніколи не зверталась за допомогою, але тут її терпіння закінчилось. Жінка розповіла про конфлікт з водієм, який триває вже кілька років. Тому військові зо два тижні тому надіслали офіційного листа до мера Коломиї від командира військової частини А1910 десантно-штурмових військ ЗСУ, яка носить ім’я Героя України Тараса Сенюка. У ньому просять розібратися в ситуації.
«Ми зробили кімнату-музей, і там є багато про Сенюка, — говорить Станіслав Чумак. — У Житомирі назвали його ім’ям 13 окремий десантно-штурмовий батальйон. Там щороку проводяться кубки рукопашного бою в його честь. Його шанують в Одесі, Житомирі, але не в Коломиї. Ми розуміємо втрату, а в Коломиї — чомусь ні».
За словами Наталії Сенюк, конфлікт з водієм маршрутки №4а триває з 2017 року. Відтоді вона лікується у військовому госпіталі, тож часто їздить тією маршруткою у шпиталь, бо має проблеми зі здоров’ям.
Каже, водій автобуса дорікає їй за посвідчення, мовляв, жінка багато їздить.
«Постійно кривився, — розказує пані Наталія. — Було, що добігаю, він побачив, закрив двері та поїхав, хоч за графіком ще мав стояти п’ять хвилин. У мене лівий бік лиця після інсульту не працював, то зараз вже трохи відновилося. Аби щось сказати, я мусила собі допомагати язиком. І він теж не лишив це у спокої, питав, чого я облизуюсь».
Каже, спершу нікуди не зверталася і просто ковтала образи. «Я йому нічого не зробила, я терпіла три роки, — говорить пані Наталя. — Питала, чому він чіпляється, що я йому зробила? Буркнув лише щось під ніс. Показувала посвідчення, що мій син загинув на війні, а він казав, що не винен у цьому».
Терпець жінці увірвався 25 листопада. Якраз їхала знову оформлятися у госпіталь, бо почувалася геть погано.
«Сіла на маршрутку недалеко від моєї хати на «4а» і той водій зразу на мене: «Чого ви їдете цією маршруткою, їдьте двійкою, бо тут багато людей», — пригадує пані Наталя. — Але після мене зайшли ще троє чи четверо».
Того ж дня жінка написала скаргу на ім’я мера і зараз вимагає, аби водія звільнили.
Більше — в публікації "Репортера" "У Коломиї з мами загиблого Героя України роками знущається водій маршрутки".
