Важливо говорити собі: "Я маю право" — Калуська психологиня

До прикладу, військові кажуть, що «я злим буваю — то погано», «кричу, так не можна", "я соромлюся в маршрутці показувати УБД, "я не можу їсти, спати, жити, бо побратими залишилися там», розповідає  психологиня, інформують "Вікна".

Однак ми всі різні. І у нас різні життєві періоди і життєві ситуації. Як жити і на що мати право — обирати нам.

Кожна людина повинна вирішувати, що собі забороняти, а що дозволяти. Тому важливо казати самому собі "я маю право", вважає Іванна Гусениця:

Я маю право на користування пільгами.

Я можу без сорому показувати УБД в маршрутці. Або оплачувати проїзд, якщо мені так комфортніше.

Я маю право сміятися і плакати. Це не слабкість. Це мої емоції. Я маю на них право.

Я маю право радіти. Попри пережитий досвід.

Я маю право приймати рішення.

Я можу помилятися.

Я можу не поділяти чиїсь погляди і сказати про це. Висловити свою думку.

Я маю право бути злим, роздратованим. Я можу гніватись.

Я маю право попросити вибачення.

Я маю право обирати.

Я маю право бути щасливим на війні.

Я маю право бути щасливим без війни.

Я маю право носити форму, доки захочу, і зняти, коли захочу.

Я маю право вірити в Бога. Чи зневіритися, я можу собі це дозволити. Зараз у мене такий період.

Я маю право бути там, де хочу. Мені так зараз треба.

Я маю право відпочити.

Я маю право відпустити свого загиблого побратима.

Я маю право пробачити собі і іншим.

Я маю право жити.

Я маю право...

Більшість вищесказаного стосується і цивільних, каже психологиня:

"Ми часто обмежуємо себе. Причини різні: боїмося бути поганим, треба догодити комусь, виправдати чиїсь сподівання, часто нам так необхідно бути хорошими для інших...".