Гірський рятувальник Василь Фіцак розкрив секрети порятунку людей в горах

Лавини, ураганні вітри, людська халатність і жодної секунди на зволікання.
Переглядів: 767
За словами Василя Фіцака, найкращий рятувальник — це живий рятувальник

Про те, що означає бути рятувальником, чим небезпечні Карпати і як правильно підготуватися до гірської мандрівки, аби не наражати себе на небезпеку, поділився із Суспільним керівник Чорногірського пошуково-рятувального поста на горі Піп Іван Василь Фіцак.

"Оскільки ми працюємо на горі Піп Іван вахтовим методом (12-годинний робочий день), тож живемо за розпорядком. О шостій в нас підйом, легенька зарядка – підтягування, віджимання. Опісля, готуємо сніданок, також у нас є дуже багато побутових справ. Далі ми ознайомлюємося із прогнозом погоди на найближчий період. Також моніторимо інформацію – переглядаємо електронну пошту, повідомлення, адже багато туристів консультуються з нами щодо погодних умов, стану туристичних маршрутів, снігового покриву тощо. Відповідаємо на кореспонденцію і завжди залишаємося на постійному зв`язку", — розповів гірський рятувальник із Калуша.

Цілий день рятувальнки перебувають у бойовій готовності. Завжди екіпіровані, одягнені, наші рюкзаки завжди зібрані з усім необхідним: аптечками, термосами. Вони готові до виклику в будь-який момент.

Найважче працювати в зимовий період чи коли ускладнені погодні умови, обмежена видимість, низькі температури, короткий світловий день. Навіть, якщо низька температура і обмежена видимість, але пошукові роботи проводяться вдень, то це значно легше, аніж коли ті самі обставини збігаються у темний період доби. Це надзвичайно ускладнює і пошукові роботи, і тисне на моральний стан рятівника, зауважує Василь Фіцак.

Розповів Василь Фіцак і про "золоте правило" рятувальника. За його словами, найкращий рятувальник — це живий рятувальник. Часто буває, що вони піддають себе надлишковим ризикам, тобто люди виходять за межі своїх фізичних можливостей, викладаються на більш ніж 100 % для того, щоби надати допомогу іншим.

"Як на мене, рятувальник завжди повинен бути максимально виваженим у прийнятті своїх рішень, хоча на це не завжди є достатньо часу. Все має бути зроблено правильно, згідно з інструкціями. Кожен рятувальник повинен розуміти, коли ти йдеш на допомогу іншому і заганяєш себе, то не допоможеш ані тому іншому, і себе можеш не вберегти. Потрібно робити акцент на спорядженні, своїй фізичній підготовці – кожен рятувальник повинен стежити за своєю фізичною формою, ходити у гірські походи, дбати про свою екіпіровку – це запорука успіху", — переконаний гірський рятувальник.

Були такі випадки у моїй практиці, що хтось дещо халатно поставився до підготовки – забув запасний комплект батарей до ліхтаря. А це дуже суттєво і важливо, бо в темний період доби світло вирішує все. Тому завжди під час навчання ми ці моменти відпрацьовуємо і наголошуємо на них, аби це було твердою, закарбованою звичкою – взяти запас усього необхідного і не лише для себе, але й, можливо, для напарника, колеги, потерпілого.

Що робити, аби максимально знизити ризик виникнення небезпечної ситуації?

"Перш за все, якщо це група, то її учасники мають погодити між собою маршрут, а перед тим, як вийти на нього, повинні зареєструватися і проконсультуватися у гірських рятувальників, адже це люди, які володіють необхідною інформацією. Також вважаю, що у кожної групи повинен бути керівник – людина, яка бере на себе певний обов'язок ухвалювати важливі рішення протягом усього походу, має пересвідчитися, чи група готова вийти на маршрут, переконатися в ідивідуальному спорядженні учасника – чи є черевики, запасні шкарпетки, рукавички, шапка, батарейки, телефон, зарядне. Також у колективному – чи є намети, спальники, газові балони, сокира тощо".

Також очільник туристичної групи має зареєструвати і себе, і групу у гірській рятувальній службі, проконсультуватися щодо стану маршрутів, альтернативних шляхів сходу, якщо раптом погіршиться погода або комусь із учасників стане зле, старатися тримати контакт із рідними та близькими. Відстежити місце знаходження групи, яка потребує допомоги, можна легше, якщо зареєструватися.

Наступне — потрібно моніторити і стежити за телефонами. Часто людям вистачає часу і бажання робити селфі, в Instagram посидіти, але не глянути прогноз.

Важливою є і навігація. Ми живемо у час, коли GPS-пристрій не є розкішшю, зате — це безпека. Коли з вами щось трапилося чи з учасниками групи, ви можете сміливо зателефонувати і повідомити, де саме знаходитеся, описати проблему. Добре те, що багато людей таки купують ці гаджети, починають активно ними користуватися, тобто рівень безпеки навіть серед комерційних груп починає зростати.

Що в горах робити категорично заборонено?

"Перше — це алкоголь. Є люди, які їдуть в Карпати чисто так, як вони кажуть, – "переформатуватися", і набирають із собою різних спиртних напоїв. Всі ми розуміємо, до чого призводить алкоголь. У вільний час десь вдома хтось полюбляє спиртні напої, будь ласка, це не проблема. Однак, у гірській місцевості алкоголь притуплює свідомість людини, а відтак людина вже нездатна приймати правильні, виважені рішення, концентруватися. Декого тягне на якісь подвиги, десь по скалах поскакати: "А щоб Петро сфоткав", — це ризик і небезпека. Дехто ще каже, аби зігрітися, треба випити 50 грамів. Але це не так. Люди, які зловживають у середовищі, де низькі температури, навпаки, набагато швидше піддаються гіпотермії, замерзанню і схильні ухвалювати неправильні рішення, які в результаті ведуть до трагічних наслідків", — переконаний Василь Фіцак.

Що обов`язково повинно бути в рюкзаку туриста?

Якщо це зимовий сезон, – снігоступи, якісний штормовий одяг, запасна тепла шапка, рукавички, бафи, маски для захисту очей від ультрафіолету або снігової крупи, "зігрівайки", які можуть давати тепло протягом десяти-дванадцяти годин, аптечка — як індивідуальна, так і колективна, запасні теплі речі — так звана "тривожна сумочка", термоізоляційні матеріали, покривала; GPS-навігатор, звичайна мапа, телефонні номери рятувальників, ліхтарик, запасні батарейки, телефон, запасні повербанки.