У період Різдва завжди знаходьмо час на батьківську хату, яка завжди чекає на нас, не зважаючи на відстань та обставини За словами калушанки, коли прибігає на поріг багатоповерхівки, то відчуває себе дитиною:
"Ти завтра до котрої години працюєш"? Скорочений день?" — питає мама у телефонній розмові, "абим знала, коли пироги на окріп кидати, би були вже готові. Постарайся до першої зірки. Але то дорога, ми будемо чекати, поки не приїдеш з Франківська".
І я стараюся встигнути до першої зірки, аби разом з усією родиною виговорити "Отче Наш" і зачерти разом лижков куті і дочекатися того моменту, коли батько скаже: "Ну, дай Боже, від нині за рік дочекати Різдва у здоров'ї та злагоді" ... І я кричу, кидайте кутю до стелі, а мама каже: а білити хто буде)))) і всі голосно починають сміятися і продовжувати святу вечерю... Колись ми малими завжди чекали батьків з роботи і після 9 вечора аби разом сісти за стіл,( якби вже не крутив запах їжі в носі), адже цілий день дотримувалися строгого посту...
Як же пахне Різдво?
Коли прилітаю на поріг міської багатоповерхівки з роботи у святвечір, відчуваю себе дитиною. Дитиною, яку чекають, зазираючи у вікна. У хаті пахне квашеною капустою, пісними голубцями, запеченою рибою, грибовою, підпаленою на муці підливою та юшкою... В окропі покручуються грибні вушка і пироги з капустою. Все готово до вечері. Навіть вечірня Зоря зазирає до хати, сповіщаючи,що наступає Різдво...
Посередині столу стоїть макітра з кутею, багата на горіхи, мед та зерніта, які батько тер макогоном півдня певно,аби аж молоко утворилося... Під обрусом стерчить сіно, на покутті зазирає на всю хату дідух... Запалюється свічка і починається найтаємніший спогад нашого дитинства.
Спогад Різдвяної ночі
Це трепетне відчуття,того що десь далеко в небі Зоря звістила про народження Ісуса, яке ми чекаємо всім серцем щороку, щоб знову почути, що Христос Роздається у яслах на сіні, а з ним і новий, свідомий рік нашого життя.
Хтось скаже: "Та все одно зараз уже не так".
Може у когось і не так, хто замість цих традицій і спогадів про бабусь і дідусів, які пахнули дитинством, замовлять собі суші з піцою, чи доставку з ресторану. Бо нема часу на то все.
Але ж і вони — наші предки — не мали часу ще більше, ніж ми зараз, бо і дітей у рази мали більше, і фізично у рази важче працювали, але на таїнство традицій завжди знаходили час...
Тому бережімо традиції для майбутніх поколінь, щоб наші внуки могли відчути той дух Різдва, який відчували ми, незважаючи не те, що нема уже снігу та морозів, що нема уже баби й діда.
У період Різдва завжди знаходьмо час на ту батьківську хату, яка завжди чекає на нас, не зважаючи на відстань та обставини, цінуймо рід та спогади і відроджуймо традиції для майбутніх поколінь...
З наступаючим Різдвом Христовим вас, Друзі!!!
Колядуйте, радійте та весело святкуйте...".