Лідія-Христина Іваницька з Лесею Кирилович "З Днем народження вітаю сердечно пані Лідію Іваницьку! Здоров'я бажаю і ще раз здоров'я! Ось такий спогад про нашу зустріч на початку грудня 2020 року.
Телефонує мені пані Ліда Іваницька час від часу. Ось і вчора, 2 грудня 2020 року, зателефонувала в черговий раз, щоб поділитися своїми думками. Прочитала вона книжку, яку їй приніс син Володимир Іваницький з презентації, про перше демократичне скликання Калуської міської ради. Одразу з обуренням, чому не написали про відкриття музею в Підгірках! Свої претензії вона вже виговорили Олегу Відливаному, співавтору видання, а зі мною хотіла про це поговорити. Вислухавши її, я запропонувала зустрітися, згадати минуле і навіть дещо записати.
Зустрілися ми в пані Лідії вдома, у квартирі на вулиці Стуса, будинок неподалік податкової. При нагоді забрала довідку про доходи за 2019 рік, необхідно заповнити декларацію депутатки 8 скликання Калуської міської ради, обраної на перших виборах уже Калуської ОТГ. Була обідня пора, купивши на гостинець червоних яблук на ринку неподалік, ступаю до дверей помешкання. Пані Лідія, попереджена про мій прихід, відчиняє двері, які надійно охороняються сучасною системою сигналізації. В доброму настрої, в домашньому теплому халаті, каже що мерзне, попри те, що тепла підлога і система обігріву в квартирі зберігають комфортне тепло, в акуратному парику радо зустрічає мене. Усміхнена, радіє, що сьогодні вже краще себе почуває. Вчора було геть недобре, крутилася голова, болі у спині і думки про вічне лізли у голову. А ще так багато хочеться дізнатися про те, що відбувалося на початку 90-их, її роботу над створенням музею, про активну просвітницьку діяльність пані Лідії Іваницької. В 2020 році Івано-Франківське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» присвоїло їй почесне звання Лауреата обласної премії імені Марійки Підгірянки за плідну багатолітню працю на ниві музейництва.
З перших хвилин спілкування помічаю давні чорно-білі світлини, на них родичі пані Ліди. Вона показує прадіда і діда, прабабу і бабусю, тата з мамою, сестер і братів, себе ще зовсім дитиною. Красиві люди в гарній одежі, на вигляд інтелігенті та вчені. Серед них є і родичі Голови української греко-католицької церкви Святослава Шевчука.
Про своє подвійне ім’я Лідія і Христина пояснює так:
«В школі була Ліда до 10 класу. Коли вручали атестат оголосили Христина. Всі казали, що помилка, але так було у метриці. В 2005 році, під час святкування 55-річного ювілею білої (першої) школи, міський голова Роман Сушко вручив грамоту і назвав ім’я Христина Іваницька. Я шепочу йому на вухо — «Я Ліда!», а він відповів: «А мені подобається Христина!»
Про поїздку чоловічої хорової капели «Прометей» — окрема розповідь пані Лідії Іваницької.
«На запрошення музею-садиби Івана Франка в Нагуєвичах, родина Онуфрія Франка і Підгорецьких хор поїхали в 1996 році в серпні місяці на відзначення 140-річчя від дня народження Івана Франка. Автобус дало начальство заводу «Карпатнафтомаш». В Нагуєвичах відбулася зустріч родини Онуфрія із родиною Захара і Івана. Було присутнє на цій зустрічі керівництво міста Дрогобича. Ночували ми у місцевій школі, де була організована спільна вечеря. На другий день рано були на Службі Божій в церкві, а тоді була зустріч на Франкових стежках. Я виступала і розказувала, що цією дорогою в 1903 році брат Івана Франка Онуфрій на фірах переїжджав в село Підгірки біля Калуша. І всі дивувалися, бо не знали про цю сторінку в біографії родини Івана Франка. З родини нащадків Онуфрія Франка, які пустили глибоке коріння на Калущині, були Ярослава Турчин (Славка Франкова) і її дочки, Ольга Франко, Галина Магас, Оксана та Андрій Франко зі Львова, ще були люди, всіх не пам’ятаю.
В мене відбулося багато зустрічей з науковцями, франкознавцями, особливо запам’яталася зустріч з народним артистом Максимчуком зі Львова, який погодився приїхати до нас в Калуш читати поему «Мойсей». Захотів 200 доларів. Я ходила по школах, заводах продавала білети і зібрала 1200 гривень, а це було на той час 200 доларів і 200 гривень. Дивувався тодішній начальник управління культури Іван Шалата, що я зуміла сама зібрати кошти, і йому не потрібно було платити за виступ з коштів бюджету культури. Пізніше ще я була зібрала 6 тисяч гривень, але на музей мені їх так і не дали, влада помінялася і нова начальниця пояснила, що то загальні спецкошти.
На святкуванні виступав хор «Прометей» на чолі зі, світлої пам’яті, Іваном Кримським (помер тиждень тому 26 листопада 2020 року), а оркестром керувала Любов Курник, виконувала «Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить!», «Ой у лузі червона калина», «Хлопці підемо. Боротися будемо за Україну, за рідні права, державу!», «Козацькому роду нема переводу» та інші пісні. Присутні зустрічали ці пісні великими оплесками.
В 2012 році відбулося велике дійство у зв’язку з відзначенням 20-річчя створення музею-оселі родини Івана Франка. На святі, яке відбулося біля музею, були представники місцевої влади, велика родина Онуфрія, а також місцеві жителі Підгірок. Виступали артисти з Калуша і хор «Прометей», який розпочав свято з пісні на слова Івана Франка «Не пора, не пора, не пора».
Наприкінці своїх спогадів пані Лідія сама заспівала стрічку пісні «Нам пора для України жить!».
«Франка ми не знаємо! Я була б дуже щаслива почути у Вашому виконанні вірші Франка», — промовила пані Ліда.
Ось список поезій, які наказала мені прочитати:
Леся КИРИЛОВИЧ, депутатка Калуської міської ради
